Преподобний Димитрій Прилуцький, Вологодський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 11-й день / травня на 23-й день – Собор Ростово-Ярославських святих / липня на 1-й день – Собор Вологодських святих (перехідне) / липня на 6-й день – Собор Радонезьких святих

Цей преподобний і богоносний отець наш Димитрій народився в нашій країні в місті Переяславлі у благочестивих батьків. Був хрещений в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, і з дитинства привчений до Божественних книг. Він перевершував розумом і смиренною мудрістю багатьох своїх однолітків. У багатьох своїх звичках він наслідував Іоанна Златоуста. Зокрема, він не любив приймати почестей від слуг, а завжди носив у своєму серці смиренномудрість і міркував про майбутній вік, про суд Божий, про відплату кожній людині за її ділами, про Царство Небесне, радість праведних і райське блаженство. Сприйнявши з книг Старого і Нового Завітів думку, що все в цьому світі швидкоплинне, святий залишив суєтний світ, перейнявся страхом Божим і став ченцем у Горицькому монастирі Пречистої Богородиці в тому ж місті Переяславлі. Він багато потрудився над набуттям чеснот, а саме духовної тверезості, молитви, чистоти, глибокої смиренності й любові до всіх людей, і праці його стали приносити спасительні плоди, оскільки він був зайнятий виконанням заповідей Господніх і вдень, і вночі. Він був цнотливий і чистим серцем прагнув до Бога, тобто жив подібно до Ангела. Блаженний прагнув пізнати те, що споглядають Ангели і що доступно тільки тим, хто любить Бога. Його полюбили і ченці, і прості люди. Потім Бог сподобив його прийняти дар священства і бути наставником та вчителем людям, що він виконував, як виконує добрий воїн, котрий догоджає своєму панові. У той час святий отець наш Сергій влаштовував монастир Святої Трійці поблизу Радонежа і з волі Божої ввів там спільножительний устав. Святий Димитрій мав звичай часто відвідувати святого Сергія і розмовляти з ним у Христі про те, як управляти монастирем, щоб привести до Бога Його вибраних. Цими святими Своїми угодниками, преподобними отцями нашими, новими чудотворцями, Бог справді просвітив Руську землю. Потім блаженний Димитрій поставив церкву в ім’я святого Миколая Чудотворця та монастир біля озера і міста Переяславля й був у ньому ігуменом. До нього приходили ченці й прості люди заради зцілення душевного і щоб залишитися з ним жити. Він повчав їх зі смиренням і постригав у святий чернечий чин, збираючи в такий спосіб стадо овець Христових. Блаженний запровадив у монастирі спільножительний устав і сам для всіх був зразком для наслідування. Братія корилася йому з любов’ю як Ангелу Божому, як істинному наставникові, шанували як заступника перед Богом, котрий вимолював для них Небесне Царство. Потім блаженний Димитрій відійшов звідти на Вологду. Там він створив церкву Всемилостивого Спаса на освячення водам (на честь свята Походження Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього, коли звершується Церквою освячення води; цей монастир св. Димитрій поставив у закруті, або луці, річки Вологди – Спаський Прилуцький монастир). Святий на цьому місці зібрав велику братію і теж дав спільножительний устав. Добре наставивши це стадо Христових овець, преподобний отець наш Димитрій відійшов до Господа 1392 року 11 лютого (24 лютого за новим стилем).

Тропарі, кондаки, молитви та величання