Преподобний Давид Гареджийський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 7-й день / у четвер після Вознесіння Господнього (перехідне)

Преподобний Давид Гареджійський прийшов за велінням Божої Матері до Грузії із Сирії в середині VI століття разом з преподобним Іоанном Зедазнійським, будучи одним із його дванадцяти учнів. Спочатку святі отці оселилися на горі Зедазені, недалеко від Мцхети. Через три роки преподобний Іоанн розіслав своїх сподвижників у різні кінці Грузії. Преподобний Давид зі своїм учнем Лукіаном оселився в околицях Тбілісі на горі Мта-Цмінда («Свята Гора»).

Треба сказати, що саму Грузію охрестила більш ніж за 200 років до цього свята Ніна. Але за всю історію Грузії вона зазнавала сильного тиску з боку Персії. Було безліч навал персів, Грузія піддавалася спустошенню, пожежам. Багато часу перебувала в облоговій залежності від самих персів. Якщо спочатку перси намагалися християнство витравити мечем, то потім стали діяти дуже хитро. Вони стали всюди насаджувати маздеїзм, те, що в народі у нас називається вогнепоклонством. І тим ремісникам, купцям, які приймали маздеїзм, перси давали безліч всіляких пільг. Дійшло до того, що капища вогнепоклонників стали розташовуватися просто біля входів у християнські храми.

Тому прихід отців-сирійців у Грузію можна назвати другим хрещенням. Щочетверга преподобний спускався до міста і наставляв жителів в основах християнської віри. Багато жителів стали повертатися в лоно християнської Церкви. Очевидно, що жерцям-вогнепоклонникам це не подобалося, і жерці підкупили одну занепалу дівчину, щоб вона обмовила преподобного, щоб вона назвала його винуватцем її гріха.

Будучи викликаний жителями на суд, преподобний підійшов до цієї дівиці і, торкнувшись посохом її утроби, запитав: «Чи я твій батько?» Із утроби пролунав голос: «Ні», і було названо справжнього винуватця її падіння. І після цього на очах здивованого народу вона народила камінь. На згадку про таке чудесне небесне заступництво преподобний випросив у Господа на тій горі цілюще джерело, до якого дотепер вдаються грузинки у своїх жіночих немочах.

Після цього преподобний Давид разом з Лукіаном залишили околиці Тбілісі й пішли на південний схід у пустельну місцевість Гареджи. Тут подвижники викопали собі в горі келії й оселилися в них. Пізніше біля них стали селитися й інші пустельножителі й утворилася знаменита Давидо-Гареджийська лавра.

Незадовго до своєї кончини преподобний Давид вирушив для поклоніння на Святу Землю. І ось, зійшовши на гору, з якої вже відкривався вид на Святий Град, преподобний сказав своїм супутникам, що він не гідний своїми ногами топтати ті місця, де ступала нога Спасителя.

Він попросив помолитися за нього біля Гробу Господнього, а сам з молитвою взяв із землі три камені, поклав їх до торбинки і повернув назад. У цей час єрусалимському патріарху явився Ангел, який сказав, що улюблений Божий Давид забрав усю благодать Гробу Господнього, і велів спорядити скорохода, який забрав би у преподобного два камені. Третій же камінь преподобний приніс до своєї лаври, і він зберігся до теперішнього часу. Зараз він зберігається в скарбниці нового Троїцького кафедрального собору в Тбілісі. Помер преподобний Давид, причастившись Святих Дарів, 7/20 травня 604 року в четвер після Вознесіння.

Тропарі, кондаки, молитви та величання