...
Житія святих,  Травень

Преподобний Арсеній Великий

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 8-й день

Преподобний Арсеній Великий народився 354 року в Римі, у благочестивій християнській родині, яка дала йому добре виховання й освіту. Він вивчив твори всіх риторів та філософів і добре знав як грецьку, так і латинську мови, проте залишив суєтне життя мирське й знехтував еллінським мудруванням, присвячуючи себе на служіння Богові. Коли він вступив до числа кліриків однієї з римських церков, то був зведений у сан диякона.

Імператор Феодосій (379–395 рр.), який правив на той час Східною половиною Римської імперії, шукав для своїх синів Аркадія і Гонорія вчителя, який навчив би їх і філософії, і Божественної мудрості не лише словом, а й прикладом свого доброчесного життя. Почувши про освіченість і благочестя диякона Арсенія, він доручив йому виховання своїх синів. Проти волі, але з ретельністю зайнявся преподобний освітою юнаків. Однак висока пошана, якою його оточували, обтяжувала його дух, котрий прагнув служіння Богові в безмовності чернечого життя. Преподобний Арсеній став зі сльозами молитися Богу, щоб Він направив його на путь спасительну. І одного разу почув з неба голос, який говорив: «Арсенію! Біжи від людей, і ти спасешся». Тоді, знявши з себе розкішний одяг і вдягнувши мандрівний, він таємно пішов із палацу, сів на корабель і відплив до Александрії, звідки негайно поспішив у скитську пустелю.

Проходячи послух під керівництвом преподобного авви Іоанна Колова (пам’ять 9/22 листопада), преподобний Арсеній незабаром перевершив у подвижництві багатьох отців-пустельників. Коли він знову молився, щоб Господь навчив його спасатися, то у відповідь на це був голос з неба, який говорив: «Арсенію! Ховайся від людей і перебувай у мовчанні, це корінь чесноти». Відтоді преподобний Арсеній оселився поза скитом, у відокремленій келії, прийнявши подвиг мовчання, приходячи до церкви тільки у святкові та недільні дні, ні з ким не розмовляв, дотримуючись повного мовчання. Коли ченці, які трудилися в скитській пустелі, запитували його, чому він ховається навіть від них, святий відповідав: «Знає Бог, як я люблю вас, але я не можу перебувати одночасно і з Богом, і з людьми, бо на небі, хоча й дуже багато вишніх сил – тисячі тисяч або десятки тисяч, але всі вони мають одну волю і тому однодушно славлять Бога, але на землі багато воль людських, і у кожної людини свої думки; кожен з нас має різні наміри й думки, і тому я не можу, залишивши Бога, жити з людьми». Преподобний Арсеній говорив про себе, що він ні в чому не має потреби, бо він помер для світу; нехай ніхто більше не вважає його живим (тобто таким, що живе для світу).

Один мандрівний чернець, відвідавши преподобного, не почув від нього жодного слова, а коли прийшов до преподобного Мойсея (пам’ять 28 серпня / 10 вересня), то той прийняв його з радістю, запропонував відпочити і підкріпитися їжею, і чернець визнав кращим преподобного Мойсея, який надав йому велику любов. Інший чернець, дізнавшись про це, став молитися до Бога, кажучи так: «Господи! Скажи мені, хто із них досконаліший і заслуговує більшої благодаті Твоєї: чи той, хто ховається від людей заради Тебе, чи той, хто приймає всіх також заради Тебе?» І у відповідь на молитву свою цей розсудливий чернець мав таке видіння. Йому уявилися два кораблі, що пливли якоюсь дуже великою річкою. В одному кораблі перебував преподобний Арсеній, і Дух Божий керував кораблем його, зберігаючи його у великій тиші; в іншому був преподобний Мойсей, і кораблем його керували ангели Божі, котрі вкладали мед в уста Мойсея. Про це видіння чернець той розповів іншим, досвідченішим подвижникам, і всі визначили, що досконалішим є преподобний Арсеній, який перебуває в мовчанні, ніж преподобний Мойсей, який приймає мандрівників, бо з першим перебував Сам Бог, а з другим же були тільки святі ангели.

Преподобний Арсеній продовжував перебувати в мовчанні, дедалі більше й більше заглиблюючись у богомислення. Він палав такою сильною любов’ю до Бога, що постійно був немовби у вогні через свої полум’яні молитви. Преподобний не завжди трудився на одному і тому ж місці, а іноді переселявся зі скитської пустелі до відокремленіших і безмовніших місць, віддаляючись від людей, які приходили для бесіди, оскільки вони порушували спокій його душевний.

Преподобний Арсеній вчив: «Є багато таких людей, які всіляко намагаються дотримуватися чистоти тілесної і для цього умертвляють тіло своє постом, неспанням і багатьма працями; але мало таких, які ревно оберігають душу свою від гріха марнославства, гордості, сріблолюбства, заздрості, ненависті до братів, гніву, злопам’ятності, осуду. Такі зовні чисті тілом, але душа їхня брудна, вони подібні до гробів, зовні прикрашених, а всередині повних кісток смердючих. Блаженний той, хто намагається зберегти від скверни як тіло, так і душу свою, істинно блаженні чисті серцем (а не тільки тілом), тому що вони Бога побачать».

Про себе великий авва часто говорив такі слова: «Арсенію! Для чого ти сюди прийшов? Ти прийшов сюди не для відпочинку, а для праці, не для лінощів, а для подвигу. Подвизайся ж, трудися і не лінуйся». Часто говорив також преподобний і такі слова: «Багато разів я шкодував про слова, які вимовляли уста мої, але про мовчання я не шкодував ніколи». Здобував блаженний Арсеній і дар благодатних сліз.

Великий подвижник і безмовник провів 50 років у чернечих працях та подвигах, постом і молитвою догоджаючи Богу. У скиту пробув сорок років, десять років жив на місці, яке називалося Трогін, біля Вавилона, навпроти міста Мемфіса; потім преподобний пробув три роки в Канопі, поблизу Александрії та в деяких інших пустельних місцях, так що ніхто не знав його способу життя. Згодом він знову повернувся до Трогіна, прожив там два роки і там же спочив у Господі у віці 95 років у 449 році або на початку 450 року, заслуживши від сучасників назву Великого.

 

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Арсению Великому, глас 8

Сле́з твои́х тече́ньми пусты́ни безпло́дное возде́лал еси́,/ и и́же из глубины́ воздыха́ньми во сто трудо́в уплодоноси́л еси́,/ и был еси́ свети́льник вселе́нней, сия́я чудесы́, Арсе́ние о́тче наш.// Моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак преподобному Арсению Великому, глас 3

От Ри́ма возсия́л еси́, я́коже со́лнце вели́кое/ и к Ца́рскому гра́ду дости́гл еси́, преблаже́нне,/ словесы́ твои́ми просвеща́я сего́ и де́лы,/ вся́ку неразу́мия мглу отгоня́./ Сего́ ра́ди тя почита́ем,// отце́в сла́во, Арсе́ние преподо́бне.

Молитва преподобному Арсению Великому

О, свяще́нная главо́, земны́й А́нгеле, Небе́сный челове́че, безмо́лвия рачи́телю, молча́ния люби́телю, преподо́бне и Богоно́сне о́тче наш Арсе́ние, припа́даем ти и мо́лимся: помоли́ся ко Го́споду, Бо́гу и Спа́су на́шему Иису́су Христу́, да да́рует нам, гре́шным и недосто́йным рабо́м Свои́м, вся ко спасе́нию душе́вному благопотре́бныя да́ры Своя́: ве́ру пра́ву, наде́жду бла́гу, любо́вь нелицеме́рну, благоче́стие непоколеби́мое, любому́дрие христопосле́довательное, и вся доброде́тели, во святе́м Ева́нгелии Им запове́данныя: да бу́дем подража́тели твоего́ благоуго́днаго жития́ и вку́пе с тобо́ю сподо́бимся спасе́ние ве́чное получи́ти и Ца́рствие Небе́сное унасле́дити. Ей, уго́дниче Бо́жий, не пре́зри нас, но помози́ нам, Небе́сным предста́тельством твои́м, благоче́стно житие́ вре́менное сконча́ти, кончи́ну благу́ю, ми́рную и непосты́дную стяжа́ти, и блаже́нства ра́йскаго удосто́итися: да просла́вим человеколю́бие и щедро́ты в Тро́ице сла́вимаго и покланя́емаго Бо́га, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, и твое́ свято́е заступле́ние, во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ще в розробці

Ще в розробці

Знайшли помилку