Преподобний Акакій Синайський
Місяця листопада на 29-й день / липня на 7-й день
Блаженний Іоанн Ліствичник пише в книзі своїй про преподобного Акакія так: Великий Іоанн Савваїт розповів мені істинну подію і гідну розповіді.
Був один старець, дуже лінивий і за характером злий; кажу, не засуджуючи його, але щоб показати терпіння святого, і ось що розповім вам. Той старець мав молодого учня, на ім’я Акакія, простого вдачею і цнотливого розумом, який так багато зла терпів від того старця, що багатьом навіть здасться це неймовірним, бо старець не тільки докорами і безчестям докучав йому, але й щодня мучив його тілесними катуваннями. Однак терпець його був недаремний: бо Акакій своєю покірною витривалістю і незлобивим стражданням здобув собі благодать Божу, що звільняє його від вічної муки. Я ж (каже Іоанн Савваїт до Іоанна Ліствичника), бачачи щодня його таким, ніби він куплений раб або бранець, і терпить крайню біду, навмисне зустрічав його і питав:
– Що ти, брате Акакій? як проводиш сьогоднішній день?
Він же відповів:
– Як перед Господом Богом, – так мені добре.
І показував мені іноді сині очі, іноді шию, а то голову в ранах. Знаючи, що він чинить доброчесно, я казав йому:
– Добре, добре, терпи, брате, щоб досягти порятунку тобі.
У такому становищі блаженний Акакій залишався у того суворого старця дев’ять років і, прохворівши трохи перед смертю, відійшов до Господа. Коли він був похований у сімейному склепі, то через п’ять днів старець вирушив до одного великого старця, що там жив, і сказав йому:
– Отче, брате Акакій, учень мій, помер.
Старець, почувши це, сказав:
– Не вірю тобі, старче, бо Акакій не помер.
Старець сказав:
— Отче, якщо не віриш мені, то піди сам і оглянь його труну.
Тоді преподобний отець поспішно встав, пішов зі старцем у гробницю блаженного страждальця і голосно вигукнув над труною Акакія, звертаючись до нього як до живого:
– Брате Акакій, чи помер ти?
Розсудливий послушник, виявляючи послух і після смерті, відповів:
– Не помер, отче, бо тому, хто зобов’язався чинити послух, неможливо померти.
Коли старець, у якого жив Акакій, почув це, то злякався і впав зі сльозами на землю; потім попросив у ігумена келію біля його труни і, зачинившись у ній, прожив благочестиво, дбаючи про спасіння душі і, після багатьох подвигів, відійшов до Господа Бога, Якому слава на віки. Амінь.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Акакию Синайскому, глас 8
В тебе́, о́тче, изве́стно спасе́ся, е́же по о́бразу:/ прии́м бо крест, после́довал еси́ Христу́,/ и де́я учи́л еси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дит бо,/ прилежа́ти же о души́, ве́щи безсме́ртней.// Те́мже и со а́нгелы сра́дуется, преподо́бне Ака́кие, дух твой.
Кондак преподобному Акакию Синайскому, глас 2
Мир оста́вль, Христу́ после́довал еси́ от младе́нства,/ прему́дре Ака́кие преподо́бне,/ Того́ подража́я во́льное смире́ние,/ низве́ргл еси́ го́рдостнаго мучи́теля,// моли́ непреста́нно о всех нас.
Величание преподобному Акакию Синайскому
Ублажа́ем тя,/ преподобному́чениче Ака́кие,/ и чтим святу́ю па́мять твою,/ наста́вниче мона́хов/ и собесе́дниче а́нгелов.
Кондaкъ ґкaкіа, глaсъ в7.
Под0бенъ: Вhшнихъ и3щS:
Мjръ њстaвль, хrтY послёдовалъ є3си2 t младeнства, премyдре ґкaкіе прпdбне, тогw2 подражaz в0льное смирeніе, низвeрглъ є3си2 г0рдостнаго мучи1телz: моли2 непрестaннw њ всёхъ нaсъ.
Ще в розробці