Преподобномучениця Софія Селівестрова, послушниця

Місяця лютого на 15-й день

Народилася 17 вересня 1871 року в селі Ізнаїр Сердобського повіту Саратовської губернії в сім’ї селянина. Коли Софії виповнилося десять років, померла її мати, і батько дівчинки віддав її до притулку в селі Краюшкине, що існував на той час при жіночій громаді, перетвореній згодом на монастир. У притулку вона прожила до двадцяти років, а потім поїхала до Санкт-Петербурга, вступила в прислуги й одночасно навчалася вдома малювання. У цьому мистецтві вона досягла помітних успіхів.
У 1898 році зустрілася зі знайомою черницею, яка на той час уже двадцять два роки трудилася в Страсному монастирі в Москві, і та порекомендувала її монастирю. Тут її послухом стало навчання черниць малюванню.
У 1921 році була позбавлена виборчих прав за те, що жила в монастирі, хоча й не була черницею. Згодом, у 1933 році, вона звернулася зі скаргою до ВЦВК, і її було в правах відновлено.
1926 року Страсний монастир було закрито, і Софія з трьома черницями відремонтували собі під житло підвальне приміщення в будинку на Тихвінській вулиці, де й прожили до листопада 1937 року, коли співробітники НКВС заарештували черниць. Хотіли заарештувати і Софію, але її в цей час не виявилося вдома.
У лютому 1938 року інформатори, які мешкали в цьому ж будинку, надіслали до НКВС донесення, нібито Софія говорила:
“Чесних трудівників більшовики засилають і всіх пересаджали по в’язницях, а біля керівництва влади поставили шахраїв і ледарів. Але це все нам Бог послав за гріхи. За нас тепер найбільше доводиться страждати нашим захисникам – священникам, на яких зараз триває гоніння… Випустили конституцію, в якій говориться, що здійснення релігійних обрядів допускається вільно, а насправді нам тепер доводиться збиратися в підвальних приміщеннях, щоб ніхто не знав”.
Викликані на допит інформатори підтвердили свої свідчення і як свідки.
22 лютого послушницю Софію заарештували і взяли під варту в 13-е відділення міліції міста Москви. Наступного дня її було допитано.
25 лютого року Трійка НКВС у Московській області засудила її до розстрілу за “контрреволюційну агітацію”.
Розстріляна 28 лютого 1938 року, похована в загальній безвісній могилі на полігоні Бутово під Москвою.
Зарахована до лику святих новомучеників Російських постановою Священного Синоду 22 лютого 2001 року для загальноцерковного шанування.