Преподобномученики Євфимій, Ігнатій та Акакій Афонські

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 1-й день

Преподобномученик Ігнатій, у миру Іван, народився в місті Стара-Загора і, ймовірно, був болгарином за походженням. Наприкінці ХVIII століття його батьки, Георгій і Марія, переїхали до Пловдива. З дитинства Іван вирізнявся благочестям і 6 років прожив у Рильському монастирі в послуху у норовливого старця. Згідно з болгарською версією Житія, Іван у монастирі жив у дядька (брата батька або матері), ієромонаха Ігнатія (Калпакчієва), колишнього розбійника, котрий розкаявся і став ченцем. Іван повернувся до Пловдива, коли турки набирали людей до армії для придушення бунту в Сербії. Його батько відмовився воювати з одновірцями, за що був жорстоко вбитий, а матір і дві сестри були насильно навернуті до мусульманства. Дізнавшись про ці події, Іван сховався у благочестивої стариці. Сестри видали його туркам, але Івану вдалося сховатися. Деякий час Іван пробув у Бухаресті, а потім попрямував на Святу Гору і в Шумені зустрів знайомого за часами перебування в Бухаресті Єлевферія, котрий перейшов в іслам. Зречення друга засмутило Івана. Дорогою його схопили турки, і від страху він теж дав обіцянку перейти в мусульманство. На Афоні він відвідав різні монастирі, деякий час прожив у скиту святої праведної Анни, потім перейшов до скиту Іверського монастиря в ім’я святого Іоанна Предтечі, де його наставниками були духівник Никифор і старець Акакій.

Дізнавшись про мученицьку кончину у Солуні преподобномученика Давида († 1813) і друга Єлевферія, який прийняв чернецтво з імʼям Євфимій (див. Євфимій Новий з Диміцани; † 22 березня 1814), Іван вирішив постраждати за Христа і тим спокутати гріх малодушності. Старець Акакій постриг його в ченці з імʼям Ігнатій (у болгарській версії висловлено припущення, що імʼя було дано на честь дядька) і благословив на мучеництво.

29 вересня 1814 року Ігнатій прийшов до Константинополя разом з монахом Григорієм, котрий раніше супроводжував Євфимія. Через декілька днів, у вівторок, причастившись Святих Таїн, Ігнатій переодягнувся в турецький одяг і попрямував на засідання суду. Там він зірвав з голови тюрбан, кинув його на землю і сказав, що в юності вимушено збрехав, пообіцявши зректися віри, а тепер бажає забрати свої слова назад і сповідувати Христа, Істинного Бога. Суддя закликав його змінити рішення, але Ігнатій сміливо засуджував релігію мусульман. Його увʼязнили, де вмовляннями і тортурами протягом двох днів намагалися змусити зректися Христа, але мученик був непохитний. Тоді його засудили і повісили. Через 3 дні чернецт Григорій викупив його мощі і 20 жовтня доставив їх на Афон, де поклав разом з мощами преподобномученика Євфимія в новому храмі в скиту святого Іоанна Предтечі. Чесна глава Ігнатія перебуває у монастирі великомученика Пантелеймона на Афоні, частки його мощей зберігаються в скиту святого Іоанна Предтечі та в Іверському монастирі.

Шанування поширене в середовищі Афонського чернецтва. Його пам’ять святкують тричі: у день муки (8 жовт.), 1 травня разом із преподобномучениками Євфимієм Новим і Акакієм Новим († 1 травня 1816 р.) і в Соборі Афонських преподобних (2-га Неділя після П’ятидесятниці). В Афонському патерику вказана пам’ять 20 жовтня (Афонський патерик. Т. 2. С. 282), ймовірно, на честь дня прибуття його мощей на Афон.

Житіє Ігнатія і служба йому були написані ченцем Онуфрієм Іверським і вперше видані в Афінах 1862 року Акакієм, насельником афонського скиту святого Іоанна Предтечі. На честь Ігнатія, преподобномучеників Євфимія Нового і Акакія Нового також були написані спільна служба і Похвальне слово. Афонський монах Герасим Микраяннаніт († 1991) склав на честь згаданих трьох святих і преподобномученика Онуфрія Габровського († 4 січня 1818 року) загальний молебний канон (перебуває в скиту святого Іоанна Предтечі) та акафіст.

Тропарі, кондаки, молитви та величання