Преподобномученики Євфимій, Ігнатій та Акакій

Місяця травня на 1-й день

Ігнатій (у миру Іван; † 8.10.1814, Константинополь), прмч. (пам. див. нижче), мон. Народився в м. Стара-Загора і, ймовірно, був болгарином за походженням. У кін. ХVIII ст. його батьки, Георгій і Марія, переїхали до Пловдива (грец. Філіппополь). З дитинства Іван вирізнявся благочестям і 6 років прожив у Рильському мон-ре в послуху у норовливого старця. Згідно з болг. версією Житія, Іван у монастирі жив у дядька (брата батька або матері), ієром. Ігнатія (Калпакчієва), колишнього розбійника, котрий розкаявся і став ченцем (Житія на б’лгг. світіі. 1974. С. 171). Іван повернувся до Пловдива, коли турки набирали людей в армію для придушення бунту в Сербії. Його батько відмовився воювати з братами по вірі, за що був жорстоко вбитий, а матір і 2 сестер насильно навернули в мусульманство. Дізнавшись про ці події, Іван сховався у благочестивої стариці. Сестри видали його туркам, але Івану вдалося сховатися. Деякий час Іван пробув у Бухаресті, а потім попрямував на Св. Гору і в Шумені зустрів знайомого по Бухаресту Елевферія, к-рий перейшов в іслам. Зречення друга засмутило Івана. Дорогою його схопили турки і від страху він теж дав обіцянку перейти в мусульманство. На Афоні він відвідав різні мон-ри, деякий час прожив у скиту св. прав. Анни, потім перейшов у скит Іверського монастиря в ім’я св. Іоанна Предтечі, де його наставниками були духівник Никифор і старець Акакій. Дізнавшись про мученицьку кончину у Фессалоніці прмч. Давида († 1813) і друга Елевферія, який прийняв чернецтво з ім’ям Євфимій (див. Євфимій Новий з Діміцани; † 22 березня 1814), Іван вирішив постраждати за Христа і тим спокутувати гріх малодушності. Старець Акакій постриг його в ченці з ім’ям Ігнатій (у болг. версії висловлено припущення, що ім’я було дано на честь дядька – див.: Там же. С. 171) і благословив на мучеництво.

29 вересня 1814 г. Ігнатій прийшов до Константинополя разом із мон. Григорієм, котрий раніше супроводжував Євфимія. Через дек. днів, у вівторок, причастившись Св. Таїн, І. переодягнувся в тур. одяг і попрямував на засідання суду. Там він зірвав з голови тюрбан, кинув його на землю і сказав, що в юності вимушено збрехав, пообіцявши зректися віри, а тепер бажає забрати свої слова назад і сповідувати Христа, Істинного Бога. Суддя закликав його змінити рішення, але І. сміливо засуджував релігію мусульман. Його ув’язнили, де вмовляннями і тортурами протягом 2 днів намагалися змусити зректися Христа, але мученик був непохитний. Тоді його засудили і повісили. Через 3 дні мон. Григорій викупив його мощі і 20 жовтня доставив їх на Афон, де поклав разом із мощами прмч. Євфимія в новому храмі в скиту св. Іоанна Предтечі. Чесна глава Ігнатія перебуває в рус. монастирі вмч. Пантелеймона на Афоні, частки його мощей зберігаються в скиту св. Іоанна Предтечі та в Іверському монастирі.

Шанування поширене в середовищі Афонського чернецтва. Його пам’ять святкують тричі: у день муки (8 жовт.), 1 травня разом із преподобномучениками Євфимієм Новим і Акакієм Новим († 1 травня 1816 р.) і в Соборі Афонських преподобних (2-га Неділя після П’ятидесятниці). В Афонському патерику вказана пам’ять 20 жовтня (Афонський патерик. Т. 2. С. 282), ймовірно, на честь дня прибуття його мощей на Афон.

Житіє Ігнатія і служба йому були написані мон. Онуфрієм Іверським і вперше видані в Афінах 1862 р. Акакієм, мон. афонського скиту св. Іоанна Предтечі. На честь І., преподобномучеників Євфимія Нового і Акакія Нового також були написані загальна служба і Похвальне слово (Ath. Pantel. 292, 875 і Cod. 292 з Кавсокалівійського скиту – див: Нихоритис. 2001. С. 58). Афонський мон. Герасим Микраяннаніт († 1991) склав на честь згаданих 3 святих і прмч. Онуфрія Габровського († 4 січн. 1818) загальний молебний канон (перебуває в скиту св. Іоанна Предтечі) та акафіст.

Ігнатій зображений молодим, безбородим ченцем у темній рясі, з книжкою в правій руці та з хрестом у лівій на житійній іконі “Святі Акакій, Ігнатій і Євфимій” (1818, майстер Досифей із Печської Патріархії), що зберігається в скиту св. Іоанна Предтечі. На фресці в каплиці св. Архангелів Рильського монастиря він зображений молодим ченцем із маленькою борідкою, у темному чернечому вбранні, який тримає в руках сувій із написом: “Аще приходіши працюватися Господу Богові, уготови душу свою у спокусу” (1845).

Тропарі, кондаки, молитви та величання