Житія святих,  Лютий

Преподобномученики Спасо-Преображенської Валаамської обителі

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 20-й день (перехідне) / липня на 1-й день – Собор Санкт-Петербурзьких святих (перехідне) / серпня на 12-й день – Собор Валаамських святих (перехідне)

Протягом своєї багатовікової історії Валаамська обитель, що знаходилася поблизу границі володінь Великого Новгорода зі Швецією, неодноразово розорялася шведами. За короля Густава Ваза (1523-1560 рр.) у Швеції було проведено Реформацію. За часів правління його сина Іоанна III військовий загін із новонавернених лютеран, які, за словами святого Ігнатія (Брянчанінова), “палахкотіли ще фанатичною пристрастю до своєї лише народженої віри”, переслідуючи православних карел, по кризі перейшов із материка на острів та напав на монастир. 20 лютого 1578 року 18 достоблаженних старців і 16 послушників були мученицьки винищені за твердість у православній вірі. Їхні імена з приміткою “побиты от немец на Валааме старцев и слуг” було внесено в синодик, що опинився згодом у Василівському монастирі: священноінок Тит, схимонах Тихон, чернець Геласій, чернець Сергій, чернець Варлаам, чернець Савва, чернець Конон, чернець Сильвестр, чернець Кіпріан, чернець Пимен, чернець Іоанн, чернець Самон, чернець Іона, чернець Давид, чернець Корнилій, інок Нифонт, інок Афанасій, інок Серапіон, інок Варлаам, послушники Афанасій, Антоній, Лука, Леонтій, Фома, Діонісій, Филип, Ігнатій, Василій, Пахомій, Василій, Феофіл, Іоанн, Феодор, Іоанн. Напади шведів тривали. На Валаамі немає каменю, який не був закарбований кров’ю подвижницькою.

У XIX столітті один із валаамських ченців поблизу пустині ігумена Назарія сподобився видіння невідомих чорноризців: “Вони крокували в два ряди із залитого сонячним світлом зеленого гаю і співали стародавнім знаменним розспівом похоронні молитвослов’я. Йшли вони, склавши руки на грудях, образом же були пресвітлі й очі мали лагідності невимовної. Тільки коли хода наблизилася до ченця, він побачив, що всі чорноризці окроплені кров’ю і вкриті ранами. Там, де пройшли вони, трава виявилася не пом’ятою. Вони зникли так само, як і з’явилися, в зеленій гущавині, причому тихі відгомони похоронного наспіву довго носилися в повітрі”.

З благословення ігумена Дамаскіна в день мучеництва 34 ченців, 20 лютого (4 березня н. ст.), у Валаамській обителі щорічно звершували Божественну літургію “за вічний спочинок їхній”, з якою співали і соборну панахиду.

Причислені до лику святих Руської Православної Церкви для загальноцерковного шанування на Ювілейному Архієрейському Соборі в серпні 2000 року.