Житія святих,  Травень

Преподобномученик Єфрем Новий, Неа-Макринський чудотворець

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 5-й день

На узбережжі Аттики, трохи на північ від порту Рафіна, стоїть село Неа Макрі. За ним височіє гора Амомон, біля підніжжя якої розташований монастир Благовіщення, більше відомий православним грекам просто як «монастир святого Єфрема». Донедавна про святого Єфрема нічого не знали не лише на Заході, а й на Сході, і лише за останні тридцять років преподобномученик Єфрем Неа-Макринський став для греків одним із найулюбленіших святих, поклонитися якому з’їжджаються люди зі всієї країни.

1950 року грецька черниця сестра Макарія, відчуваючи, що Господь хоче, щоб вона зайнялася відновленням монастиря Благовіщення, зруйнованого піратами в XV столітті, випросила дозволу єпископа і взялася за роботу. Вона відчувала, що це місце — святе. Макарія працювала тут щодня, розчищаючи завали, і в молитвах просила Бога, щоб Він відкрив їй, ким були і як жили тут ченці минулих часів.

Якось уранці сестра Макарія працювала на монастирському подвір’ї, і раптом у голову їй прийшла наполеглива думка: «Копай землю на цьому місці — і знайдеш те, що шукаєш». Минуло ще трохи часу, і знову та сама думка відвідала її. Вона звернулася до молодого працівника, який прийшов у монастир дещо полагодити, але їй чомусь незручним здалося пояснювати йому справжню ціль пошуків, і вона попросила його копати на тому місці нібито з наміром відшукати стародавній монастирський колодязь. Він відмовився, заперечивши, що воду можна швидше знайти не тут, а в інших місцях, і протягом кількох годин марно копав у різних місцях, там, де вважав за потрібне. Наприкінці дня він повернувся туди, де просила копати сестра Макарія.

Дуже скоро вони відкопали вогнище, три маленькі віконця і напівзруйновану стіну, — ознаки того, що тут колись була чернеча келія. Розчищаючи каміння, працівник діяв так енергійно, що їй доводилося просити його не поспішати. Він не слухався, поки вона не сказала: «Можливо, тут хтось похований, і ти ризикуєш вдарити лопатою по його останках. Благаю тебе бути обережнішим». Він глянув на неї з подивом і сказав: «Ти справді вважаєш, що ми знайдемо тут чиїсь останки?» Сестра Макарія згадує:

«Я була майже впевнена, я майже бачила цього ченця своїм внутрішнім поглядом. Ми продовжували благословенну працю, і ось на глибині ста сімдесяти сантиметрів побачили голову цієї людини Божої. Коли її повністю відкопали, нас оточили найтонші пахощі. Працівник був блідий, він навіть не міг говорити. Я попросила його залишити мене на самоті, і він пішов. Я приклалася до мощів святого з великою пошаною і всім єством відчула, що йому довелося зазнати страждань. Мене наповнювала свята радість, ніби я знайшла небесний скарб.

Я чомусь заздалегідь знала, що він чернець. Обережно зчистивши пісок, побачила добре збережену облямівку його ряси. Чиста тканина була майстерно підшита по-старовинному, нитками понад міліметр завтовшки. Земля навколо його рук та ніг була твердою, і на ній збереглися відбитки… Я спробувала зчистити землю з його пальців, але вони виявилися такими крихкими, що почали кришитися. Пішов дощ, могилка швидко намокла, і я вирішила залишити мощі лежати під дощем. Дощ струмував м’якими срібними крапельками, очищаючи могилу і тіло святого.

Увечері, читаючи всенічну службу, цілком сама в цьому святому місці, я раптом почула звук кроків. Хтось ішов зі двору, де була могилка, до храму. Я вже знала, що це він, той невідомий святий. Його кроки відлунням віддавалися в мене у вухах, я була страшенно налякана. Кров кинулася мені в голову, я застигла, навіть не в змозі обернутися. Раптово ззаду пролунав спокійний голос: «Скільки ж ти збираєшся тримати мене там, зовні?» Я обернулася і побачила його. Високий, темноволосий, очі круглі, з важкими повіками. Чорна кучерява борода повністю закривала шию. У лівій руці він тримав якийсь світильник, правою благословляв мене.

Після цих його слів мій страх миттєво зник, змінившись незвичайною радістю, ніби я зустрілася з давнім добрим знайомим. Я сказала: «Пробач мені, завтра на світанку я подбаю про твої святі мощі». Він розчинився в повітрі, а я продовжила читання вечірньої служби…

Вранці я з благоговінням зчистила з мощей землю, обмила їх і, поклавши їх у храмі, запалила поруч негасиму лампаду. Тієї ночі мені наснилося, що цей чернець прийшов знову. Він стояв біля храму, тримаючи в руках велику, майстерно зроблену срібну ікону. Поруч з іконою був свічник, і я запалила воскову свічку. Потім він вимовив: «Велике тобі спасибі. Я — Єфрем».

Протягом наступних кількох років святий Єфрем відкрив історію свого мучеництва Макарії та іншим людям, з’являючись їм у видіннях і снах.

Він народився 14 вересня 1384 року, у ранньому дитинстві втратив батька. Мати його була благочестивою жінкою. Вона сама виростила Єфрема та його шість братів і сестер. У віці чотирнадцяти років святий Єфрем пішов у монастир Благовіщення Пресвятої Богородиці і двадцять сім років прожив там у молитві та утриманні. У монастирі він прийняв сан священника і став хранителем монастиря. Невідомо, чи були в обителі ще ченці або ж він жив сам.

У день його народження, у вересні 1425 року, у свято Воздвиження Хреста Господнього, його взяли в полон пірати-мусульмани. Вони піддали святого мукам, примушуючи відректися від Христа. Він відмовився, і вони катували його вісім місяців, даючи ранам на його тілі трохи загоїтися і потім знову починаючи катування. 5 травня 1426 року його привели на подвір’я монастиря і підвісили вниз головою на дереві. Це дерево збереглося й донині. Йому вбили гвіздки в руки і ноги, а тіло пронизали розпеченим до червоного гострим залізним прутом.

Так віддав дух Господу цей святий преподобномученик, а через п’ятсот років люди дізналися про його страждання і виявили його мощі. Господь прославив його за перенесені ним страждання і благословив його даром чудотворення. Він став відомим лікарем душ і тіл, і зараз є сотні письмових свідчень цього, що накопичилися від дня знайдення його мощей.

З 1950 року мати Макарія, яка згодом стала ігуменею, працювала над відновленням монастиря. Вона й сестри проводили служби за монастирським чином і дбали про сотні прочан, які щодня приїжджають помолитися в храмі біля мощей святого. 23 квітня 1999 року ігуменя Макарія відійшла до Господа.

За монастирем росте ліс зі стародавніми соснами та дубами. Серед цих дерев стоїть невелика кам’яна каплиця святого апостола Іоанна Богослова, а навколо неї розташовується монастирське кладовище. Ця каплиця була побудована ще до святого Єфрема, і сам святий любив прогулюватися тут. Коли ввечері сідає сонце, дерева світяться теплим, золотим світлом, осяваючи весь ліс дивовижним сяйвом.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобномученику Ефрему Новому, Неа-Макринскому, глас 1

На горе́ Непоро́чных я́ко со́лнце возсия́л еси́,/ и му́ченически, богоно́сне, к Бо́гу изше́л еси́,/ ва́рварское наше́ствие претерпе́л еси́,/ Ефре́ме великому́чениче Христо́в,/ си́м при́сно источа́еши благода́ть все́м благоче́стно вопию́щим ти́./ Сла́ва да́вшему ти́ кре́пость,/ сла́ва просла́вльшему тя́,// сла́ва подаю́щему тобо́ю все́м исцеле́ния!

Кондак преподобномученику Ефрему Новому, Неа-Макринскому, глас 3

На горе́ Непоро́чных подвиза́лся еси́, богому́дре,/ и на се́й проше́л еси́ му́ченичества пу́ть,/ сего́ ра́ди сугу́бым венце́м Живодавец досто́йно тя́ венча́л е́сть,/ священному́чениче Ефре́ме,// приле́жно прося́ща поми́ловати славосло́вящих тя́.

Молитва преподобномученику Ефрему Новому, Неа-Макринскому

О, пресла́вный священному́чениче Ефре́ме! и ско́рый помо́щниче Христиа́ном в боле́знех! Ве́рую от всея́ души́ и помышле́ния, я́ко даде́ся тебе́ от Го́спода да́р боля́щия врачева́ти и разсла́бленныя укрепля́ти. Сего́ ра́ди к тебе́, я́ко благода́тному врачу́ боле́зней, а́з немощны́й прибега́ю и, тво́й досточти́мый о́браз с благогове́нием лобыза́я, молю́ся: твои́м предста́тельством у Царя́ Небе́снаго испроси́ мне́ боля́щему исцеле́ние от удруча́ющия мя́ боле́зни, а́ще бо и недосто́ин е́смь тебе́, бла́гостнейшаго отца́ и при́снаго засту́пника моего́, но ты́, бы́в подража́тель человеколю́бия Бо́жия, сотвори́ мя́ досто́йна твоего́ заступле́ния чрез мое́ обраще́ние от злы́х де́л к благо́му житию́, уврачу́й оби́льно дарова́нною тебе́ благода́тию я́звы и стру́пы души́ и те́ла моего́, да́руй ми́ здра́вие и спасе́ние и во все́м благо́е поспеше́ние, да та́ко, ти́хое и безмо́лвное житие́ пожи́в во вся́ком благоче́стии и чистоте́, сподо́блюся со все́ми святы́ми сла́вити Всесвято́е и́мя Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха. Ами́нь.

 

Ще в розробці