Преподобномученик Володимир (Загреба), ієромонах

Місяця лютого на 3-й день

Преподобномученик Володимир народився 1870 року в слободі Кутейниково Амвросіївського повіту Донської губернії в благочестивій сім’ї селянина Філіпа Загреби, а під час хрещення його нарекли Василем. У 1888 році Василь вступив до Нилово-Столобенської пустині в Осташківському повіті Тверської губернії, де його постригли в мантію з ім’ям Володимир, а в 1914 році висвятили на ієромонаха. Відтоді до 1919 року він подвизався в Новосоловецькій пустині, розташованій на острові озера Вселуцького, приписаній до Нилово-Столобенської пустині.
У 1919 році ієромонах Володимир перейшов у Новоторзький Борисоглібський монастир у місті Торжку, де подвизався до його закриття 1931 року.
6 червня 1931 року всіх ченців Борисоглібського монастиря, які жили в Торжку, заарештували й ув’язнили в місті Твері, і серед них ієромонах Володимир.
Співробітник ОДПУ, пояснюючи причини арешту ченців, писав: “Справа виникла з відомостей, які надійшли до районного апарату Новоторзького уповноваженого ОДПУ, що ченці, які мешкають у місті Торжку, ведуть серед вірян злісну антирадянську й антиколгоспну агітацію. Проведеним у справі слідством встановлено, що, дійсно, ченці міста Торжка часто збиралися в церковній сторожці колишнього чоловічого монастиря і займалися обговоренням проведених радянською владою заходів, особливо колективізації, і серед присутніх віруючих вели агітацію”.
9 червня слідчий допитав ієромонаха Володимира. Відповідаючи на запитання, отець Володимир сказав: “У монастир я пішов із вісімнадцятирічного віку, за свавіллям. У монастирі міста Торжка перебував з 1919 року. У Торжку я служу в колишній монастирській церкві. У церковну сторожку ходив. Ніякої агітації проти влади не вів”

18 червня 1931 року трійка ОДПУ засудила заарештованих ченців до різних термінів заслання. Ієромонаха Володимира було засуджено до трьох років заслання і відправлено етапом до Казахстану, де він пробув до 1934 року.
Після повернення із заслання його призначили архієпископом Тверським Фаддеєм (Успенським) до храму села Славкове Кашинського району. З 8 вересня 1937 року він став служити в храмі в селі Лобкове того ж району, а потім його перевели до храму на честь Казанської ікони Божої Матері в село Гущине Кесово-Горського району.
Ієромонаха Володимира заарештували 8 лютого 1938 року і ув’язнили у в’язниці в місті Кашині. Наступного дня співробітники НКВС допитали лжесвідків. Один із них показав, що “він чув, що Загреба серед віруючого населення веде антирадянську агітацію, доводячи, що радянська влада заарештовує та розстрілює невинних людей, водночас із цим закликає населення обстоювати релігію, захищати служителів релігійного культу”.
Викликаний на допит голова сільради показав, що “Загреба… сколотив довкола себе актив із віруючих людей, серед яких займався антирадянською агітацією, закликав віруючих згуртуватися довкола церкви й обстоювати релігію, виголошував проповіді, протягував антирадянські висловлювання, доводячи, що радянська влада заарештовує й розстрілює невинних людей, як, наприклад, нас, служителів релігійного культу”[3].
Наступного дня слідчий допитав ієромонаха Володимира.
– Чи визнаєте ви себе винним у тому, що серед населення займалися антирадянською агітацією, вихваляли життя за старого ладу? – запитав він.
– Винним себе в цьому не визнаю, – відповів отець Володимир.
– Слідство має матеріали, які викривають вас в антирадянській агітації. Пропоную розповісти правду.
– Свої свідчення я вважаю правдивими.
– Слідство має у своєму розпорядженні матеріали про те, що ви серед віруючих дискредитували колгоспне будівництво і закликали їх не працювати в релігійні свята. Чи визнаєте себе в цьому винним?
– Винним себе в цьому не визнаю, але додаю, що вірянам я говорив, що Бога не треба забувати і треба завжди про Нього пам’ятати.
На цьому слідство було закінчено. 13 лютого трійка НКВС засудила отця Володимира до розстрілу. Ієромонах Володимир (Загреба) був розстріляний 15 лютого 1938 року і похований у спільній безвісній могилі.