Преподобномученик Сергій Чернухін, ігумен

Місяця жовтня на 27-й день

Преподобномученик Сергій народився 3 лютого 1879 року в селі Семенівка Бузулуцького в сім’ї селянина і в хрещенні був названий Симеоном. У 1900 році Симеон надійшов послушником у Свято-Данілов монастир у Москві; 1910 року – пострижений у мантію з ім’ям Сергій і був поставлений на кліросний послух. У 1911 році монах Сергій був висвячений у сан ієродиякона і в 1915 році – в сан ієромонаха. У 1920 році ієромонах Сергій був нагороджений наперсним хрестом, у 1923 році – зведений у сан ігумена та служив у Троїцькому соборі та церкві Покрови Божої Матері Данилова монастиря, а після їх закриття – у храмі Воскресіння Словущого поряд з обителью.
У грудні 1930 року в Москві пройшли масові арешти духовенства та чернечих. 28 грудня співробітники ОГПУ провели обшук у квартирі, де мешкав ігумен Сергій. 13 січня 1931 року отця Сергія було допитано. Основне питання слідчого було про ставлення священника до радянської влади. Не заперечуючи того, що «в даний час Церква переживає великі гоніння», отець Сергій, однак, помітив, що все це посилається за наші гріхи, а щодо влади всяка влада від Бога, і їй потрібно підкорятися. Однак слідчі не були задоволені даним ним релігійним поясненням подій, що відбуваються в країні, і 8 лютого 1931 року ігумен Сергій був засуджений до трьох років заслання в Північний край.
Спочатку він був відправлений етапом до Архангельська, з Архангельська – в невелике містечко Пінегу, а звідти – в село Кулой Пінезького району, де прожив до закінчення терміну заслання.
28 лютого 1934 року ігумен Сергій повернувся до Москви, але тут йому жити, як колишньому на засланні, не дозволили, і він оселився в Каширі, а потім, після того, як був призначений служити до Миколаївської церкви в селі Нікольське-Головинське Шаховського району, переїхав туди. У Миколаївській церкві отець Сергій служив до настання масових арештів 1937 року.

Свідками звинувачення проти нього 24-го та 25 листопада 1937 року виступили на той час колишній і обійняв цю посаду слідом за ним голови сільради. Вони стверджували, що ігумен Сергій відмовився підписуватися на позику і при цьому говорив: «Відмовтеся ви від мене, іроди, не платитиму радянській владі жодної копійки. Радянська влада у нас останні доходи відбирає, не дозволяє нам ходити по приходу, обдирає різними податками, і допомагати мені радянській владі зовсім нема за що, бо крім наруги над духовенством я від неї нічого доброго не бачив».
1 грудня 1937 року отця Сергія було заарештовано, ув’язнено у волоколамську в’язницю і наступного дня допитано.
Того ж дня допити були закінчені, і наступного дня, 3 грудня 1937 року, трійка НКВС засудила його до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. 5 лютого 1938 року батько Сергій прибув з етапом до виправно-трудового табору в Амурській області, 30 грудня 1940 року його було етаповано до Бушуйського табору в тій же області, 1 березня 1941 року – до Вільневського табору. Ігумен Сергій (Чернухін) помер 9 листопада 1942 року у Вільненському виправно-трудовому таборі Амурської області та був похований у невідомій могилі. Пам’ять його відбувається 27 жовтня (9 листопада).