Преподобномученик Петро (Мамонтов), ієромонах

Місяця листопада на 19-й день

Преподобномученик Петро (в миру Павло Іванович Мамонтов) народився 7 червня 1880 року в селі Дєдінове Зарайського повіту Рязанської губернії в селянській родині. Закінчивши церковнопарафіяльну школу, Павло 1893 року переїхав до Москви і пішов працювати хлопчиком у магазин, але того самого року він пішов у Спасо-Преображенський Гуслицький монастир, де прожив один рік, оскільки на нього чекав заклик до армії. Залишивши монастир, він, чекаючи призову в армію, поступив працювати на фарфоровий завод у Дулеві. У 1901 році його призвали на військову службу, але, прослуживши лише один місяць як ополченець, він повернувся на завод, на якому пропрацював півроку, і вже остаточно 1902 року пішов у монастир.

Спасо-Преображенський Гуслицький монастир, насельником якого став Павло Мамонтов, було засновано в середині XIX століття в місцевості, населеній старообрядцями, як монастир місіонерський, що мав служити меті подолання розколу.

13 жовтня 1908 року Павла Івановича було визначено серед братії монастиря, 29 червня 1912 року пострижено в мантію з ім’ям Петро, а 18 квітня 1914 року висвячено на ієродиякона. У Гуслицькому монастирі ієродиякон Петро перебував до його закриття в 1929 році. У 1919-1921 роках він був мобілізований у тилове ополчення і служив у московському ветеринарному гарнізонному лазареті.

У 1930 році отець Петро був направлений служити в Микитську церкву в селі Бивалино Павлово-Посадського району Московської області. У 1933 році ієродиякон Петро був висвячений на ієромонаха до цього храму.

27 вересня 1937 року, у свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, отець Петро звернувся до парафіян Нікітської церкви з проханням пожертвувати, хто скільки може, на утримання священноначалія. Парафіяни відгукнулися на заклик пастиря, і було здійснено грошовий збір, що згодом під час арешту було поставлено отцю Петру в провину.

На початку листопада 1937 року було допитано лжесвідків, і на основі їхніх “свідчень” отця Петра звинуватили в тому, що він “систематично веде антирадянську агітацію, спрямовану на підрив заходів, що проводяться партією і урядом”.

18 листопада 1937 року отця Петра заарештували й ув’язнили у в’язницю міста Ногінська, а 22 листопада допитали.

– Слідство має у своєму розпорядженні матеріали, що ви систематично займалися антирадянською агітацією, спрямованою проти заходів, що проводяться партією і урядом. Визнаєте себе в цьому винним?

– Ні, ніколи ніякою антирадянською агітацією не займався і винним себе не визнаю.

– Слідство має у своєму розпорядженні матеріали про те, що ви систематично ведете контрреволюційну агітацію серед вірян і колгоспників, прикриваючись релігією; з цього питання вимагаємо від вас докладних і відвертих свідчень.

– Ні, я ніякою контрреволюційною агітацією не займався і з цього питання показати нічого не можу.

– Слідству відомо про те, що ви систематично ведете контрреволюційну агітацію, висловлюєте свої невдоволення щодо існуючого ладу і поширюєте провокаційні чутки, що радянська влада робить гоніння на релігію. Визнаєте ви це?

– Ні, я цього не визнаю, ніколи і ніде нічого такого я не висловлював.

– Вам поставлено низку запитань про вашу контрреволюційну діяльність, але ви все ще продовжуєте заперечувати; слідство ще раз вимагає від вас відвертих і правдивих свідчень.

– Ні, я ніякою контрреволюційною діяльністю не займався і залишаюся при раніше даних мною свідченнях, більше показати нічого не можу…

25 листопада 1937 року трійка НКВС засудила отця Петра до розстрілу. Ієромонаха Петра (Мамонтова) було розстріляно 2 грудня 1937 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.