Преподобномученик Нифонт (Виблов), ієромонах

Місяця листопада на 10-й день

Ієромонах Нифонт народився 1882 року в місті Єйську в сім’ї небагатого селянина. Закінчив  сільську школу у 1894 році. Потім він став допомагати по господарству батькові. Батько його помер, коли юнакові виповнилося сімнадцять років, і з того часу вони залишилися господарювати вдвох із молодшим братом. У 1913 році він поїхав до села Підлісне Хвалинського повіту Саратовської губернії до відомого в цих місцях місіонера ієромонаха Антонія (Винникова), який завідував місіонерською школою. Пробувши деякий час у місіонерській школі у ієромонаха Антонія і утвердившись у вирішенні вступити на новий шлях, він вступив до чоловічого монастиря, де незабаром був пострижений у чернецтво з ім’ям Нифонт і хіротонізований у сан ієромонаха. Служив святий у храмі села Березовий хутір до дня свого арешту.
28 грудня 1930 року місцеве відділення ОГПУ, яке поставило за мету закриття всіх храмів у районі, направило двох міліціонерів до села Березовий хутір для арешту священика. Приїхавши до села, вони побачили, що у храмі триває богослужіння. Тоді вони попрямували до будинку священика, щоб там дочекатися його повернення з храму. У нетерпінні вони кілька разів посилали співробітників сільради дізнатися, коли ж нарешті закінчиться служба, про що всім у селі стало відомо, як і про арешт священика. Після закінчення літургії було здійснено відспівування покійника, труну з його тілом священик провів на цвинтарі. Додому отець Нифонт і духовний отець, що приїхав до нього в гості, ієромонах Антоній (Винников), який був з ним у храмі, прийшли близько двох годин дня. Після їхнього приходу було зроблено обшук, а потім ієромонахів вивели з дому і наказали сідати на підводу. На той час біля будинку священика зібрався натовп числом близько сорока людей, переважно жінок. Вони почали вимагати визволення священнослужителів. Тоді міліціонери витягли зброю і під загрозою стрілянини змусили священиків сісти на віз. Люди закричали, що влада вчиняє розбій, і вимагала звільнити ні в чому не винних пастирів. Тоді міліціонери почали переписувати тих із присутніх, хто поводився найактивніше, і загрожувати їм арештом. Було послано гонця до сусіднього села за міліцейським підкріпленням. Все це змусило віруючих відступити, і заарештованих священиків вивезли до в’язниці до міста Сизрань. Проте, заарештувавши ієромонаха Нифонта, ОГПУ не змогло висунути проти нього жодних звинувачень. Співробітник місцевого ОГПУ написав: «Зв’язок із місцевими кулаками не встановлений, але ті обставини, що до нього щодня носили хліб і молоко, і найбільше приносили заможні, і навіть дочка виселеного в Північний край кулака Тетяна Шуракіна прислужувала йому, пекла хліб та прала білизну. , – змушують думати, що піп Виблов мав зв’язок із куркульською частиною села…»
Ієромонах Нифонт помер 30 серпня 1931 року о пів на десяту ранку в Сизранській в’язниці.
19 листопада 1937 року Трійка НКВС засудила архієпископа Августина (Бєляєва), архімандрита Іоанніка (Дмитрієва), протоієрея Іоанна Сперанського, псаломщиків Олексія Горбачова, Аполлона Бабичева та члена церковної ради Михайла Ареф.
Архієпископ Августин, архімандрит Іоаннікій, протоієрей Іоанн, псаломщики Олексій Горбачов, Аполлон Бабичев та член церковної ради Михайло Ареф’єв були розстріляні 23 листопада 1937 року та поховані у спільній невідомій могилі.