Преподобномученик Миколай (Салтиков), ігумен p1b95itjl712841h935ql1ihe1a13
Житія святих,  Листопад

Преподобномученик Миколай (Салтиков), ігумен

Місяця листопада на 27-й день

Преподобномученик Миколай (у миру Микола Васильович Салтиков) народився 12 липня 1884 року в селі Григор’єво Кімрського повіту Тверської губернії. Його батько, Василь Салтиков, як і більшість жителів міста Кімри і найближчих до нього сіл, займався шиттям чобіт. Микола закінчив сільську школу і до вісімнадцяти років жив із батьками, а 1902 року вступив до Миколо-Пешношського монастиря Дмитровського повіту Московської губернії, де був чотирнадцять років на різних послухах. У 1916 році його постригли в мантію і висвятили в сан ієродиякона, а 1919 року – в сан ієромонаха.

Після закриття монастиря ієромонах Миколай служив у селі Дякове і в селі Шуколове, з 1933 року – в селі Семенівському, з 1934 року – в селі Іванівському, з 1936 року – у Спаському храмі села Ведерниці Дмитрівського району. Зведений у сан ігумена.

5 грудня 1937 року влада заарештувала ігумена Миколу й ув’язнила в Таганській в’язниці в Москві. На допиті в день арешту слідчий зажадав від священика:

– Ви заарештовані за активну контрреволюційну діяльність. Дайте з цього питання свідчення.

– Контрреволюційної діяльності я не вів і винним себе в цьому не визнаю, – відповів отець Миколай.

Слідчий запитав, із ким зі священиків і ченців обвинувачений підтримував стосунки. Отець Миколай відповів, що підтримував стосунки з багатьма ченцями, деякі з яких перебували в ув’язненні, і він їм допомагав матеріально.

Через кілька днів слідство було закінчено, і 9 грудня трійка НКВС засудила отця Миколая до розстрілу. Ігумен Миколай (Салтиков) був розстріляний 10 грудня 1937 року і похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.