Преподобномученик Іоасаф (Боєв)

Місяця листопада на 27-й день

Преподобномученик Іоасаф (у миру Іван Васильович Боєв) народився 1879 року в Москві в сім’ї селянина. Закінчив 2 класи міського училища і в 11 років був відданий вчитися шевській майстерності. Не знайшовши себе в мирському житті, Іван у 21 рік пішов у Берлюковську пустинь. У 1912 році прийняв чернечий постриг з ім’ям Іоасаф. У 1914 році отець Іоасаф був висвячений у сан ієродиякона і переведений на службу до єпископа Димитрія на Саввинське подвір’я. У 1918 році його перевели в Микільський єдиновірський монастир у Москві біля Преображенської застави. У 1921 році отця Іоасафа висвятили на священика.

Того ж року отець Іоасаф був мобілізований у тилове ополчення, але, як бджоляр, був звільнений від служби і направлений на ферму. Наприкінці 1923 року пасіку ліквідували, і він повернувся в монастир, закритий і перетворений на будинок комуни заводу радіо. Там він працював сторожем.

У 1924 році отця Іоасафа запросили служити священиком у село Аратське Челябінської області. Для ремонту в храмі було зібрано кошти з парафіян, за що архімандрита Іоасафа заарештували, але незабаром відпустили. У 1926 році громада Сімського заводу запросила його на місце покійного священика до себе. Там теж довелося ремонтувати храм.

20 червня 1927 року отця Іоасафа заарештували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності, бо “він церковне життя настільки зумів поліпшити, що навіть комуністи носять своїх дітей (потайки) хрестити в церкву”, і “великий відсоток піонерів на Великдень був у церкві”. Він був засуджений до 3 років заслання і засланий у Тобольський округ. Після закінчення заслання йому заборонили проживання у восьми великих містах. Отець Іоасаф приїхав в Уфу і служив у Симеонівському храмі. Там його у складі групи вірян знову заарештували за звинуваченням у керівництві “контрреволюційною організацією церковників”, а також у нелегальній допомозі політсильним і церковникам. Отець Іоасаф був засуджений до 3 років ув’язнення, яке відбував у Червоно-Вишерських виправно-трудових таборах. Після повернення отець Іоасаф служив у храмі на Таганці в Москві, потім у квітні 1937 року переїхав у село Микільське Звенигородського району Московської області і служив у Микільському храмі.

27 листопада 1937 року архімандрита Іоасафа заарештували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Винним себе не визнав. Був засуджений до розстрілу і страчений 10 грудня 1937 року. Похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.