Преподобномученик Інокентій Мазурін, ієродиякон

Місяця жовтня на 31-й день

Преподобномученик Інокентій народився 1874 року в селі Берізки-Чечельниці Демівської волості Ольгопольського повіту Подільської губернії в родині селянина Потапія Мазуріна і в хрещенні був наречений Ігнатієм. 1896 року Ігнатій залишив батьківський дім і вступив до монастиря. В 1906 він був зарахований послушником в Іосифово-Волоцький монастир Московської губернії; спочатку він проходив послух у хлібній, та був на кліросі. 21 вересня 1911 року Ігнатій був пострижений у чернецтво з ім’ям Інокентій, а 2 грудня 1912 року – висвячений у ієродиякона і служив тут до закриття монастиря в 1920 році під час гонінь від безбожної влади.
У ніч із 21 на 22 лютого 1931 року в селі виникла пожежа – спалахнув колгоспний сарай із сіном та приміщення канцелярії колгоспу, в якому згоріли всі документи колгоспу. Тієї ж ночі за підозрою в підпалі були заарештовані священники храму, ієродиякон Інокентій, псаломщик, церковний сторож і семеро селян. Коли заарештованих відправляли до волоколамської в’язниці, їх зібралися проводжати близько двохсот селян, невдоволених арештами, і особливо тим, що заарештували священників.
Чудово знаючи про невинність священників, ієродиякона та селян у підпалі, співробітники ОГПУ через місяць відпустили селян на волю і почали допитувати священнослужителів, але вже не ставили їм запитань про підпал, звинувативши їх у антирадянській діяльності.
28 червня 1931 року трійка ОГПУ засудила ієродиякона Інокентія до трьох років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Повернувшись із ув’язнення у 1934 році, він оселився неподалік Іосифо-Волоколамського монастиря і став служити у Богоявленському храмі в селі Буйгород Волоколамського району.
Вдруге його було заарештовано 8 жовтня 1937 року і ув’язнено спочатку у волоколамську, а потім Таганську в’язницю в Москві. У характеристиці, виданій для НКВС головою сільради, було написано, що ієродиякон Інокентій «серед населення влаштовує збори коштів на ремонт церкви».
11 листопада 1937 року трійка НКВС засудила отця Інокентія до розстрілу. Ієродиякон Інокентій (Мазурін) був розстріляний 13 листопада 1937 року і похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.