Преподобномученик Гавриїл (Владимиров), ієромонах

Місяця листопада на 6-й день

Преподобномученик Гавриїл (в миру – Григорій Петрович Владимиров) народився 14 січня 1873 року у селянській сім’ї. Закінчивши сільську школу, вирушив на Афон, де трудився в монастирі до 1914 року і був пострижений у чернецтво з ім’ям Гавриїл. Посвячений в ієромонаха, служив полковим священником 438-го Охтинського полку, що мешкав наприкінці першої світової війни в Новгороді. У 1918 році полк був розформований і ієромонах Гавриїл вступив на службу до Новгородського військкомату. 1920 року заарештований за звинуваченням у незаконній видачі пропуску для проїзду до Петрограда, але судом виправданий. З 1920 року працював лектором у губернському відділі народного господарства, читав лекції з сільського господарства. 1923 року духовних осіб стали з таких робіт звільняти. Пропозицію зняти з себе сан ієромонах Гавриїл категорично відкинув. Був зарахований до Сковородського в ім’я архангела Михайла чоловічого монастиря Новгородської єпархії, що знаходився за 4 версти від Новгорода, служив на різних парафіях.
1924 року заарештований за нелегальний вхід на прикордонну смугу і висланий на проживання в Новгород.  З 1928 року таємно служив на цвинтарях, у будинках та квартирах вірян. У 1929 році в Псковській області обходив села, пропонуючи підписати заяву владі на відкриття молитовного будинку, одночасно служив молебні та робив треби. 6 грудня 1929 року заарештований у Новгороді у справі «Ленінградської філії Істинно-православної Церкви», звинувачений у «зривах усіх культурних починань, розвалі колгоспів, масовому виході з кооперації, забороні батьками дітям відвідувати школу». 8 грудня перевезено до в’язниці у Ленінграді.
3 серпня 1930 року колегією ОГПУ ієромонаха Гавриїла засуджено до 10 років ув’язнення в Соловецьких та Карело-Мурманських таборах ОГПУ (термін було скорочено на 4 роки за інвалідністю). 24 вересня доставлений етапом до Кемського табірного відділення Соловецького ВТТ. З 24 вересня 1930 року до осені 1932 року був ув’язнений у Соловецькому таборі, потім був засланий до Казахстану. 9 вересня 1937 року заарештований разом із групою духовенства та мирян і ув’язнений у місті Чимкенті. Звинувачений у участі в «контрреволюційній організації церковників, яку очолював митрополит Кирил (Смирнов), Іосиф (Петров) і єпископ Євген (Кобранов)». Винним себе не визнав. Преподобномученика розстріляли 19 листопада 1937 року за постановою Особливої ​​трійки УНКВС по Південно-Казахстанській області від того ж дня. Похований у безвісній спільній могилі на околицях Чимкента. Уславлений Архієрейським ювілейним Собором РПЦ 2000 року.