Преподобномученик Гавриїл (Гур), ієромонах

Місяця листопада на 6-й день

Преподобномученик Гавриїл народився 24 квітня 1898 року у селі Огородники Царевської волості Слуцького повіту Мінської губернії у ній селянина Івана Гура. Освіту здобув у церковноприходському училищі у місті Гжатську Смоленської губернії. Після смерті батька він пішов послушником до Миколаївського монастиря Челябінської єпархії, де трудився до закриття обителі в 1922 році, після чого вирушив на Афон, де пробув до 1925 року. 22 січня 1925 року він був пострижений у чернецтво в Миколаївському кафедральному соборі в місті Баку з ім’ям Гавриїл, а 6 листопада того ж року висвячений у сан ієродиякона до кафедрального собору. З 4 березня 1929 року ієродиякон Гаврило став служити в Благовіщенській церкві в Павловій Слободі Воскресенського району Московської області.
У жовтні 1929 року в Дорогомилівському кафедральному соборі Москви він був висвячений в сан ієромонаха до Успенської церкви села Левкієво Шаховського району Московської області. До отця Гавриїла у храмі служив священник Олександр Протопопов, який 1 листопада 1929 року зняв із себе сан «з тих причин, – як він заявив, – що я врахував момент і відчував, що наша робота була гальмом у проведенні заходів радянської влади. Крім того, з послання апостола Якова видно, що всяка влада дана від Бога, але остільки, оскільки зараз влада від народу і хто владі не підкоряється, той не підкоряється Самому Богу, і з цих міркувань я вважаю, що релігія це є опіум ».
31 грудня 1929 року відбулося засідання сільради, де обговорювалася діяльність священника. Було поставлене питання про заборону йому ходіння по селу з молебнями. При цьому було зазначено, що новий священник для радянської влади значно гірший за колишнього. Той ходив з молебнями тільки для того, щоб набити свою кишеню, а цей з зовсім іншою метою, і каже такі немислимі проповіді, що з цими проповідями він незабаром засиплеться.
Під час свого служіння в селі Левкієво отець Гавриїл встиг прочитати лише дві проповіді – про святих мучеників Романа та Варулу та на свято Введення у храм Пресвятої Богородиці.
13 лютого 1930 року Особлива Нарада при Колегії ОГПУ засудила ієромонаха Гавриїла до трьох років ув’язнення до концтабору, і його відправили до Печерських таборів.
Повернувшись із ув’язнення в 1932 році, він був направлений служити до Вознесенської церкви в селі Рахманово Пушкінського району, а потім переведений до храму в Савінській Слободі Звенигородського повіту, де йому довелося прослужити лише один місяць, оскільки радянська влада відмовилася його прописувати. Отець Гавриїл поїхав у Клинський район і служив у Троїцькій церкві села Бірєва, Одигітрієвській – села Вороніна та Миколаївській – села Голеніщева. Усі переклади пов’язані з побоюванням нового арешту. 10 червня 1936 року ієромонах Гавриїл залишив службу в храмі і влаштувався працювати електромонтером на Клинський скляний завод, тут він пропрацював до 3 лютого 1937 року, а після виходу із заводу був направлений священноначальником до храму в село Лесинцеве Наро-Фомінського району, де прослужив червня того ж року і був переведений до храму святих апостолів Петра та Павла у селі Литкарине Ухтомського району; тут йому довелося прослужити зовсім недовго через грізні гоніння.
Ієромонаха Гавриїла заарештували 29 вересня 1937 року і допитували протягом місяця.
Був викликаний як лжесвідок псаломщик храму в селі Лесинцеве, який показав, що був у священника вдома тричі і може засвідчити, що ієромонах Гавриїл «людина, антирадянськи налаштована», що щодо нової конституції він говорив: «Ця нова конституція зараз нам ніякої користі не приносить, вона написана лише на папері для обману народу. Нова конституція, а розстрілів побільшало, чекати хорошого від цієї нової конституції нам не доводиться, – навпаки, на нас гоніння збільшилось». Крім того, був викликаний як черговий свідок один із священників міста Москви.
13 листопада 1937 року слідство було закінчено, 17 листопада трійка НКВС засудила отця Гавриїла до розстрілу. Після вироку його перевезли до Таганської в’язниці у Москві. Ієромонаха Гавриїла (Гура) було розстріляно 19 листопада 1937 року і поховано у невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.