Преподобномученик Діонісій (Петушков) схимонах

Місяця травня на 28-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Преподобномученик Діонісій народився 26 вересня 1866 року в селі Суміно Савцінської волості Кашинського повіту Тверської губернії в сім’ї селян Іосифа Іоакимовича і Матрони Іванівни Петушкових. 24 вересня 1905 року Діонісій Іосифович вступив послушником до Нило-Столобенської пустині в Осташковському повіті Тверської губернії і ніс тут послух свічника. 10 січня 1910 року був пострижений у чернецтво з ім’ям Євфимій. Згодом він був пострижений у схиму з ім’ям Діонісій і подвизався в обителі до її закриття безбожниками в 1927 році.

Наступного дня після закриття пустині до неї приїхав благочестивий багатий селянин Сергій Федорович Комаров, котрий був давнім благодійником Нило-Столобенської обителі. У 1910 році він до своєї землі прикупив землю вишневолоцького купця, побудував на цій землі хутір і успішно займався хліборобством, застосовуючи передові технології та машини; він регулярно жертвував до монастиря сільськогосподарські продукти, вирощені на своїй землі. У 1920-х роках парафіяни обрали його головою церковної двадцятки.

Бачачи тяжке становище братії за радянської влади, Сергій Федорович давно мріяв запросити жити на хутір когось із ченців, і коли він опинився в зачиненому монастирі, то одразу ж запросив переїхати до себе отця Діонісія, котрого знав протягом багатьох років і шанував як благодатного старця. Сергій Федорович виділив йому на своєму хуторі Черенчиха порожню хату із двох кімнат. В одній кімнаті старець ночував, а інша була відведена під молитовню, де він поставив зроблений для себе гріб.

Місцевому населенню незабаром стало відомо, що на хуторі оселився схимонах із Нило-Столобенської обителі, і люди потягнулися до нього: хтось по благословення на ту чи іншу справу, хтось попросити поради, як вчинити в скрутному випадку, найчастіше в сімейному житті, хтось приходив спитати, чи варто вступати до колгоспу, а дехто просив помолитися про зцілення від якоїсь недуги. Отець Діонісій усіх приймав і, помолившись, хворих помазував єлеєм із лампади. Згодом до старця стало стікатися все більше людей, і все це стало відомо владі.

На початку 1930 року в будинку, де жив схимник, за участю сільської влади і колгоспників було проведено обшук; ті, хто обшукував, забрали для своїх потреб деякі речі, необхідні в господарстві, але не зачепили старця; незабаром після обшуку отець Діонісій залишив будинок і так спочатку уникнув арешту. Схимника прихистили віряни на іншому хуторі, і, оскільки таких людей було чимало, отець Діонісій міг переміщатися із одного хутора до іншого.

Опівночі 6 лютого 1931 року на хутір Черенчиха прибули співробітники ОДПУ з наміром заарештувати старця. Не знайшовши його тут, вони сказали господині, щоб вона негайно повідомила, де перебуває схимник. У цей час повернувся чоловік господині, Сергій Федорович, від якого вони також стали вимагати, щоб він видав місцезнаходження старця, але він на це відповів: “Не знаю, де він, і яке вам до нього діло. Краще беріть замість нього мене, я хочу постраждати за старця”. Побачивши, що з ним марно вести переговори, один зі співробітників знову звернувся до його дружини, вимагаючи від неї, щоб вона розшукала схимника, і врешті-решт змусив її разом з ними вирушити на його пошуки. Отець Діонісій незабаром був заарештований і привезений у Черенчиху, а звідти його відправили до в’язниці.

Співробітники ОДПУ, допитавши місцевих жителів і переконавшись, що схимонах Діонісій користується великою любов’ю й авторитетом серед селян, вирішили його із ув’язнення не випускати.

Схимника спочатку доставили до Тверського відділення ОДПУ, а потім 18 лютого перевезли до Бутирської в’язниці в Москві, і матеріали його “справи” приєднали до загальної “справи” заарештованих тоді священнослужителів, ченців і мирян.

Відповідаючи на запитання слідчого, отець Діонісій підтвердив, що до нього справді приходило багато жінок “за отриманням благословення і поради з… багатьох питань, на що я їм завжди давав відповідь. Особисто я вважаю, що настав останній час перед Страшним Судом, тобто час антихристовий, і існуюча радянська влада — є влада антихриста, а оскільки її організатором є Ленін, то останнього вважаю антихристом. Радянську владу визнаю лише остільки, оскільки ця влада послана Богом, і вважаю, що вона послана нам за наші гріхи на покарання. Колгоспи я вважаю богопротивними, антихристовими організаціями, і, як вірянин, сам у них не піду і зобов’язаний утримувати інших, оскільки в колгоспах вірянину не можна бути, бо там молитися не можна, отже, мусимо відректися від Бога. Тим, хто приходив до мене, я говорив вищевказані свої думки, але не нав’язував їм, а хто хоче, слухає і як хоче, так і чинить”.

На цьому допити були закінчені, і 6 червня 1931 року Колегія ОДПУ засудила схимонаха Діонісія до розстрілу. Схимонах Діонісій (Петушков) був розстріляний 10 червня 1931 року і був похований в загальній безвісній могилі на Ваганьковському кладовищі в Москві.