Преподобномученик Діонісій (Петушков), схимонах

Місяця травня на 28-й день

Преподобномученик Діонісій народився 26 вересня 1866 року в селі Суміно Савцінської волості Кашинського повіту Тверської губернії в сім’ї селян Іосифа Іоакимовича і Матрони Іванівни Петушкових. 24 вересня 1905 року Діонісій Йосипович вступив послушником у Ніло-Столобенську пустель в Осташковському повіті Тверської губернії і виконував тут послух свічника. 10 січня 1910 року він був пострижений у чернецтво з ім’ям Євфимій. Згодом він був пострижений у схиму з ім’ям Діонісій і подвизався в обителі до її закриття безбожниками в 1927 році.
Наступного дня після закриття пустині, сюди приїхав благочестивий багатий селянин Сергій Федорович Комаров; він був давнім благодійником Ніло-Столобенської обителі. У 1910 році він до своєї землі прикупив землю вишневолоцького купця, побудував на цій землі хутір і успішно займався хліборобством, застосовуючи передові технології та машини; він регулярно жертвував у монастир сільськогосподарські продукти, вирощені на своїй землі. У 1920-х роках парафіяни обрали його головою церковної двадцятки.
Бачачи тяжке становище братії за радянської влади, він давно мріяв запросити жити на хутір когось із ченців і, коли опинився в зачиненому монастирі, то одразу ж запросив переїхати до себе отця Діонісія, якого знав протягом багатьох років і шанував як благодатного старця. Сергій Федорович виділив йому на своєму хуторі Черенчиха порожню хату з двох кімнат. В одній кімнаті старець ночував, а інша була відведена під молитовню, де він поставив зроблену для себе труну.
Місцевому населенню незабаром стало відомо, що на хуторі оселився схимонах із Нило-Столобенської обителі, і люди потягнулися до нього – хто по благословення на ту чи іншу справу, хто попросити поради, як вчинити в скрутному випадку, найчастіше в сімейному житті, хто приходив спитати, чи варто вступати до колгоспу, а дехто просив помолитися про зцілення від якоїсь недуги. Отець Діонісій усіх приймав і, помолившись, хворих помазував олією з лампади. Згодом до старця стало стікатися все більше людей, і все це стало відомо владі.
На початку 1930 року в будинку, де жив схимник, за участю сільської влади і колгоспників було проведено обшук; ті, хто обшукував, забрали для своїх потреб деякі речі, необхідні в господарстві, але не зачепили старця; незабаром після обшуку отець Діонісій залишив будинок і так спочатку уникнув арешту. Схимника прихистили віряни на іншому хуторі, і, оскільки таких людей було чимало, отець Діонісій міг переміщатися з одного хутора на інший.
Опівночі 6 лютого 1931 року на хутір Черенчиха прибули співробітники ОДПУ з наміром заарештувати старця. Не виявивши його тут, вони приступили до господині, щоб вона негайно повідомила, де перебуває схимник. У цей час повернувся чоловік господині, Сергій Федорович, від якого вони також стали вимагати, щоб він видав місцезнаходження старця, але він на це відповів: “Не знаю, де він, і яке вам до нього діло. Краще беріть замість нього мене, я хочу постраждати за старця”. Побачивши, що з ним марно вести переговори, один зі співробітників знову звернувся до його дружини, вимагаючи від неї, щоб вона розшукала схимника, і врешті-решт змусив її разом із ними вирушити на його пошуки. Отець Діонісій незабаром був заарештований і привезений у Черенчиху, а звідти його відправили до в’язниці.
Співробітники ОДПУ, допитавши місцевих жителів і переконавшись, що схимонах Діонісій користувався великою любов’ю й авторитетом серед селян, вирішили його з ув’язнення не випускати.
Схимника спочатку доставили до Тверського відділення ОДПУ, а потім 18 лютого перевезли до Бутирської в’язниці в Москві, і матеріали його “справи” приєднали до загальної “справи” заарештованих тоді священнослужителів, ченців і мирян.
Відповідаючи на запитання слідчого, отець Діонісій підтвердив, що до нього справді приходило багато жінок “за отриманням благословення і поради з… багатьох питань, на що я їм завжди давав відповідь. Особисто я вважаю, що настав останній час перед Страшним Судом, тобто час антихристовий, і існуюча радянська влада – є влада антихриста, а оскільки її організатором є Ленін, то останнього вважаю антихристом. Радянську владу визнаю лише остільки, оскільки ця влада послана Богом, і вважаю, що вона послана нам за наші гріхи на покарання. Колгоспи я вважаю богопротивними, антихристовими організаціями, і, як вірянин, сам у них не піду і зобов’язаний утримувати інших, оскільки в колгоспах вірянину не можна бути, бо там молитися не можна, отже, мусимо відректися від Бога. Тим, хто приходив до мене, я говорив вищевказані свої думки, але не нав’язував їм, а хто хоче, слухає і як хоче, так і чинить”.
На цьому допити були закінчені, і 6 червня 1931 року Колегія ОДПУ засудила схимонаха Діонісія до розстрілу. Схимонаха Діонісія (Пєтушкова) було розстріляно 10 червня 1931 року, його поховали в загальній безвісній могилі на Ваганьковському кладовищі в Москві.