Преподобномученик Аристарх (Заглодін-Кокорєв), ієромонах

Місяця листопада на 14-й день

Преподобномученик Аристарх (в миру Олександр Федорович Заглодін-Кокорєв) народився 8 березня 1886 року в селі Пашуково Богородського повіту Московської губернії в селянській родині. Закінчив церковноприходську школу. У 1908 році Олександр Федорович вступив послушником у Свято-Микільський Пешношський монастир у Дмитровському повіті Московської губернії. Після призначення 1919 року преосвященного Серафима (Звєздинського) єпископом Дмитровським послушник Олександр став його келейником та іподияконом. У 1920 році він був пострижений у чернецтво з ім’ям Аристарх і висвячений у сан ієродиякона. У 1926 році єпископ Серафим висвятив його в сан ієромонаха.

У 1931 році ієромонаха Аристарха направили служити до храму в селі Чернєєво Дмитрівського району Московської області, але прослужив він тут недовго – 24 вересня того ж року, під час масової кампанії з арешту насельників скасованих монастирів, його заарештували та помістили до Бутирської в’язниці в Москві – на підставі тих мізерних відомостей, які слідчим удалося одержати від раніше заарештованих. Його звинуватили в тому, що він проводив демонстративне поминання в церкві російських царів і вів агітацію проти заходів радянської влади. 30 вересня влада допитала його. Слідчий склав протокол допиту, але отець Аристарх відмовився підписатися під ним. 7 жовтня влада знову допитала його.
На запитання слідчого отець Аристарх так відповів: “У Миколо-Пешношському монастирі я проживав з 1908 року до дня його ліквідації в 1927 році. Після цього я спільно зі старими ченцями – Афанасієм (помер у 1929 році), Миколою (помер у 1929 році), Герасимом (помер у 1929 році), Володимиром (помер у 1930 році) – оселився на колишньому монастирському кінному дворі і жив там до кінця 1929 року. Наприкінці 1929 року нам запропонували забратися з території монастиря, і ми перейшли до села Кочергине, де я прожив до травня 1930 року, після чого разом з ігуменом Варнавою пішли в село Негодяєве, де жили до початку 1931 року. У квітні 1931 року я вступив на посаду священика в село Чернєєво. В агітації проти колгоспів та інших заходів радянської влади і поширенні провокаційних чуток винним себе не визнаю”.
13 листопада 1931 року трійка ОДПУ засудила ієромонаха Аристарха до трьох років ув’язнення у виправно-трудовий табір. 17 листопада він був відправлений етапом до станції Лодейне Поле в Свірські виправно-трудові табори.

Повернувшись з ув’язнення, ієромонах Аристарх вирушив у Тверську єпархію до архієпископа Фаддея (Успенського) і 5 березня 1936 року його направили служити в храм у селі Стареньке Оршинського району. Під час гонінь у 1937 році отець Аристарх знову був заарештований.

Були допитані “чергові свідки”. Один із них, голова сільради, показав, що ієромонах Аристарх збирає вірян у будинку одного зі своїх однодумців для співу, причому викликає їх на спів, обходячи кожного, чим відриває колгоспників від роботи і розкладає трудову дисципліну в колгоспі. Колгоспники йдуть після закінчення співанки до церкви, кидаючи колгоспну роботу. Після допитів “чергових свідків” слідчий допитав отця Аристарха, який на запитання слідчого і на зачитані йому свідчення лжесвідків відповів: “Ніякої антирадянської діяльності серед населення я не вів. Зачитані мені свідчення я не підтверджую”.

25 листопада трійка НКВС засудила отця Аристарха до розстрілу. Ієромонах Аристарх (Заглодін-Кокорєв) був розстріляний 27 листопада 1937 року і похований у безвісній спільній могилі.