Преподобномученик Анатолій (Ботвинніков), ієромонах

Місяця жовтня на 31-й день

Преподобномученик Анатолій (в миру Анатолій Іванович Ботвинніков) народився 1881 року в селі Копані Биховського повіту Могильовської губернії в селянській родині. Залишившись без батька, Анатолій із матір’ю переїхав у Тобольську губернію і зайнявся селянським господарством. Під час Російсько-японської війни його призвали на військову службу рядовим, поранили в Порт-Артурі, і він потрапив у полон. Там, живучи серед язичників, відчуваючи близькість смерті, він замислився про християнську віру і про служіння Богові і дав обітницю стати ченцем, якщо залишиться живим. Після укладення мирного договору з Японією Анатолій повернувся з полону і вступив в один із сибірських монастирів. У 1912 році його направили до Китаю як православного місіонера, за рік у Нікола-Теребенському монастирі Тверської губернії прийняв чернечий постриг зі збереженням імені.

1921 року більшовики скасували монастир, але залишили храм, у якому отець Анатолій служив ієродияконом. З 1928 року отець Анатолій уже в сані ієромонаха став служити в храмі села Сорогожжя Тверської області.

У листопаді 1930 року батюшку заарештували за “поширення неправдивих чуток серед селянства про нібито гоніння, яке чинить радянська влада на церкву і служителів культу”, і засудили до трьох років ув’язнення у виправно-трудовий табір.

Після звільнення з 1934 по жовтень 1937 року отець Анатолій служив у селі Дубровському Тверської області. Восени 1937 року було заарештовано більшість священників кількох районів, а також старости, члени церковних двадцяток, православні миряни. 15 жовтня 1937 року був заарештований і отець Анатолій за те, що порівнював дореволюційне і нове життя і не був прихильником державних позик. Незважаючи на недостатність слідчого матеріалу, трійка НКВС винесла постанову про розстріл отця Анатолія. Розстріляний 13 листопада 1937 року.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.