...
Житія святих,  Лютий

Преподобномучения Марія Виноградова, послушниця

Місяця лютого на 4-й день

Преподобномучениця Марія, в миру Виноградова Марія Георгіївна, народилася 1886 року в с. Лихачево Волоколамського повіту Московської губернії. Із селян, батько – підлоготер за наймом, помер, коли дівчинці було два роки, і її виховувала мати, Катерина.
Закінчила 2 класи церковно-приходської школи.
1904 року вступила до Московського Скорбященського монастиря. Після закриття монастиря 1922 року працювала в артілі з пошиття ковдр, яка була організована при монастирі. Проживала разом із сімома черницями Скорбященського монастиря.
У 1929 році була заарештована органами ОДПУ. Було проведено обшук, знайшли церковну літературу. Через кілька днів була відпущена з ОДПУ.
У 1929-1930 рр. працювала за наймом домробітницею. У 1933 році було відмовлено в паспорті, влада зажадала від неї, як від колишньої монастирської послушниці, покинути Москву. Переїхала до Волоколамська і стала підробляти поденною роботою на городах селян.
У 1935 році священик села Возьмище, прийняв черницю Марію на роботу прибиральницею в храм Різдва Пресвятої Богородиці. Тут тоді подвизалися кілька черниць із закритих монастирів. Збираючись по черзі в будинку в однієї з них, вони звершували статутні монастирські служби. Потім вона працювала сторожем і трудилася при церкві.
25 січня 1938 року була заарештована. Наступного дня викликали на допит свідка; вона показала, нібито послушниця скаржилася їй, що радянська влада ніякого життя не дає, говорила, що на старості років відправили священиків поневірятися в тюрми, нізащо заарештовують, імовірно, скоро і її заарештують, якщо черниць заарештували.
1 лютого слідчий допитав послушницю. Сказавши, що в монастир вона вступила через релігійні переконання і покликання, Марія підтвердила, що справді вони з черницями збиралися разом молитися, але нікого зі сторонніх у цей час у них не було.
– Вас заарештовано за контрреволюційну антирадянську діяльність, яку ви проводили протягом низки років. Чи визнаєте ви це? – запитав її слідчий.
– Винною себе не визнаю. А якщо я докладала зусиль до того, щоб більше народу відвідували церкву, то я це робила за своїми релігійними переконаннями, за вірою в Бога і Христа, – відповіла послушниця.
– Яким чином ви вели агітацію за відвідування церкви і що цим переслідували?
– При зустрічі на вулиці і в церкві я говорила жінкам, що треба відвідувати церкву і молитися за гріхи

– Зі свідчень свідків у вашій справі вам зачитано витяги про вашу антирадянську діяльність. Чи визнаєте ви це?
– Таких висловлювань із мого боку не було, і свідчення проти мене дано неправдиві.
11 лютого трійкою при УНКВС у Московській області була засуджена до розстрілу.
Розстріляна 17 лютого 1938 року на Бутовському полігоні, похована в безвісній спільній могилі.
30 червня 1989 року була реабілітована Прокуратурою Московської області за 1938 рік репресій.
Зарахована до лику новомучеників і сповідників  6 жовтня 2008 року.

 

Знайшли помилку