...
Преподобні Іуліанія та Євпраксія Московські 63f78f656c46d537695044
Житія святих,  Травень

Преподобні Іуліанія та Євпраксія Московські

Місяця травня на 3-й день.

Преподобні Іуліанія і Євпраксія були рідними сестрами святителя Олексія, митрополита Московського, і походили зі знатного роду чернігівських бояр.

У благочестивому сімействі батьків святителя було п’ятеро синів і дві доньки: Іулія (в чернечому постригу Євпраксія) та Уляна (Іуліанія). Любов до старшого брата спонукала сестер влаштувати обитель на славу святого Олексія, людини Божої – покровителя їхнього брата в чернецтві. Спочатку монастир був споруджений на Остожжі (нині територія Московського Зачатіївського монастиря). Місцевість ця на той час була частково вкрита лісом, а більшу її частину вкривали луки з сіножатями, чому й називалася вона Остожье, Стоженець, нині Остоженка (сіно, яке складали в стоги). Місце це було відокремленим, тихим, що було дуже сприятливим для створення обителі. З одного боку протікала річка Остоженка, яка давно вже не існує, з іншого – Москва-річка.

Першою ігуменею обителі стала Іуліанія. Літопис того часу говорить, що вона була “від града Ярославля, дщі якогось багатого батька і славна”. Однак дуже поширений переказ, що першою ігуменею обителі була одна із сестер святителя Олексія. Вся пройнята духом християнського благочестя, вона мудро керувала ввіреними їй сестрами, навчаючи їх чернечого життя не тільки велінням і порадою, а й особистим прикладом.

Преподобна Іуліанія, подібно до свого брата, рано знехтувала мирськими задоволеннями і навчена чернецтву духовним подвигом, слідувала в управлінні обителлю досвіду древніх подвижників. Маючи світлий розум, вона ясно усвідомлювала необхідність відмінності у поводженні з насельницями монастиря і благословляла новоначальниць на послух згідно зі здібностями та характером кожної; змогла об’єднати силою свого мудрого правління різних за походженням і мирськими звичками людей у духовну сім’ю. Цілком пройнята духом християнського благочестя, навчала вона чернечого життя не стільки велінням, скільки порадою, проханням і власним прикладом. Ці душевні властивості здобули їй загальну любов не тільки чернецтва, а й мирян.

Вірною помічницею преподобної Іуліанії була її сестра, черниця Євпраксія. Усі труди з улаштування обителі вони несли разом. У монастирі все робилося за порадою і благословенням їхнього старшого брата, і біля південної частини огорожі була збудована келія, в якій він часто зупинявся.

Сестри святителя Олексія просяяли подвижницьким життям. За милосердя і лагідність, духовну мудрість і смиренність ще за життя вони шанувалися в народі як святі.

Преподобні дружини мали люблячі й милуючі серця і завжди були готові надати допомогу голодним, убогим, знедоленим, які приходили під дах святої обителі. Під час бід землі Руської ставали вони утішницями, молитовницями, годувальницями, цілительками всіх стражденних і хворих. Так, виявляючи любов до ближніх, у лагідності та смиренні, преподобні сестри робили своє спасіння.

У благочестивому сімействі батьків святителя було п’ятеро синів і дві доньки: Іулія (в чернечому постригу Е

Але ось підійшли до кінця дні земного життя засновниць обителі. Померла улюблена всіма ігуменя 1393 року в четверту суботу після Великодня, в ніч на 3 травня 1393 р., і її поховали поблизу храму.

Смерть начальниці гуртожитку помічена літописцем того часу: “Після Великого дня (після Великодня) на четвертому тижні в суботу на ніч померла ігуменя Олексіївська Уляна, дочка якогось багатого батька і славна, сама ж дуже богобоязлива, чернечствувавши років понад 30, й ігуменя, коли була 90 черницями, й загального життя жіночого начальниця, коли була, й за премногую чесноту улюблена бьось від усіх, вшанована усюди й покладена поруч із церквою”. Через рік померла і сестра ігумені монахиня Євпраксія.

Над місцем поховання преподобних сестер незабаром було споруджено каплицю. Пізніше, в 1766 р., на цьому місці був побудований храм на честь ікони Божої Матері “Неопалима Купина”, який у 1887 р. з’єднали з собором Різдва Пресвятої Богородиці та освятили на честь Казанської ікони Божої Матері.

І після смерті преподобні не залишали створеної ними обителі. Господь сподобив Своїх угодниць благодатних дарів, що виявилися багатьма чудесами, які творили преподобні Іуліанія і Євпраксія за старанною молитвою всіх, хто закликав їх на допомогу. До кінця XIX століття були підготовлені документи для канонізації подвижниць, але події 1917 року завадили цьому здійснитися. Прославлення преподобних Іуліанії та Євпраксії було звершено 2000 року.

Пам’ять преподобних ігумені Іуліанії та черниці Євпраксії Московських звершується 3 (16) травня.

Знайшли помилку