Преподобна Євтропія Херсонська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 16-й день / серпня на 23-й день – Собор Херсонських святих / жовтня на 30-й день – знайдення мощей

Преподобна Євтропія, в миру Катерина Леонтіївна Ісаєнкова, народилася 24 листопада 1863 року в селищі Біла Криниця Херсонської губернії в сім’ї Леонтія й Агафії.

У 12 років була взята на виховання жіночою чернечою громадою в Олешківській Слободі Таврійської губернії. У громаді сестер Катерина осягала грамоту й рукоділля, одночасно навчаючись молитви й читання Слова Божого. Незабаром громада отримала статус Успенського спільножительного монастиря, Катерина прийняла чернечий постриг з ім’ям на честь св. мучениці Євтропії Александрійської. Її чернечим послухом було читання й спів на кліросі. Після революції монастир скасували, храми закрили, черниць розігнали.

Монахиня Євтропія, як і багато інших насельниць обителі, поїхала до Херсона, де оселилася в районі Кіндійських хуторів (нині селище Кіндійка), недалеко від храму Різдва Богородиці. Це місце було обрано невипадково. За Дніпром були улюблені матінкою Олешки, на той час перейменовані на Цюрупинськ.

Матінка заробляла тим, що шила ковдри. Постійно ходила до храму, де молилися й інші черниці Олешківського монастиря. У 1938 році храм закрили, після чого черниці збиралися в приватному будинку. Сестри дбали одна про одну й підтримували одна одну, чим могли.

Під час війни в Херсоні стали відкривати раніше закриті храми. У 1941 році відкрили і Кіндійську церкву. Кілька років матінка жила в приміщенні, що було в огорожі храму. Але, бажаючи більшого усамітнення, вона незабаром перебралася до невеликого будиночка, розташованого неподалік від Кіндійської церкви. Поки були сили, вона співала й читала на кліросі. Коли стала немічною, сиділа на лавочці біля хору й молилася. Вона ніколи не пропускала богослужіння.

Жила вона в невеликій тимчасовій споруді. Житло було просте, мазана хатка – одна кімната і коридорчик. До матінки приходило багато людей, які почули про її прозорливість і уповали на силу її молитви, двір завжди був наповнений людьми. Матінка приймала всіх у себе в кімнаті, сидячи на маленькій лавочці біля свого ліжка. Але ніхто ніколи не бачив, щоб матінка лежала на ліжку, навіть якщо була хвора. За словами очевидців, біля неї завжди лежала чурочка. Коли матінка втомлювалася, вона клала чурочку на ліжко і, сидячи на лавці, клала голову на чурочку. Численні відвідувачі везли їй гостинці. Але вона звикла задовольнятися просфорами і святою водою. Тому приношення вона роздавала бідним, незаможним, або ж людям, які дали їй оселю.

Духовні чада свідчили, що на ногах матінка носила вериги. В її руках завжди було Євангеліє, яке вона постійно читала. Іноді вона направляла своїх чад до отця Іосифа (прп. Амфілохія Почаївського), з яким також спілкувалася. Перебуваючи на спокої в Херсоні, сповідник віри архієпископ Іоанн (Лавриненко) також спілкувався з матінкою Євтропією.

Матінка Євтропія передбачила свою кончину, прощаючись з тими, кого знала. Померла 29 березня 1968 року, у віці 105 років. Відспівували матінку в Кіндійській церкві Різдва Пресвятої Богородиці за величезного скупчення вірян. Поховали матінку на Кіндійському кладовищі. На її могилі багато хто отримував для себе благодатну допомогу і зцілення.

12 листопада 2009 року були знайдені мощі черниці Євтропії, які були перенесені до Свято-Духівського кафедральний собору міста Херсона, де вони перебувають і понині.

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 23 грудня 2010 року черниця Євтропія причислена до лику місцевошанованих святих Херсонської єпархії. 9 серпня 2011 року в Свято-Духівському кафедральному соборі м. Херсона відбулася канонізація преподобної Євтропії Херсонської.

Тропарі, кондаки, молитви та величання