...
Житія святих,  Травень

Преподобна Єфросинія, ігуменя Полоцька

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 23-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Білоруських святих (перехідне)

Преподобна Євфросинія, ігуменя Полоцька, в миру Предслава, була дочкою князя Георгія Всеславича. З дитячих років вона вирізнялася любов’ю до молитви і книжкового вчення. Відкинувши пропозиції про шлюб, Предслава прийняла постриг з ім’ям Євфросинія. З благословення Полоцького єпископа Ілії вона стала жити при Софійському соборі, де займалася переписуванням книг. Близько 1128 року єпископ Ілія доручив преподобній влаштувати жіночий монастир. Вирушаючи до Сільця, — місце майбутньої обителі, — подвижниця взяла тільки святі книжки — «все своє майно».

У новозбудованому Спасо-Преображенському монастирі свята навчала дівчат переписування книг, співу, шиття та інших ремесел. У 1161 році її старанністю був побудований собор, що зберігся до нашого часу. Преподобна Євфросинія заснувала також Богородицький чоловічий монастир, до якого на її прохання Константинопольський патріарх Лука послав список з чудотворної Ефеської ікони Божої Матері.

Незадовго до смерті преподобна Єфросинія з племінником Давидом і сестрою Євпраксією вирушила на прощу святими місцями. Вклонившись святиням Царгорода, вона прибула до Єрусалима, де в руському монастирі Пресвятої Богородиці Господь сподобив її прийняти мирну кончину 24 травня 1173 року. Не пізніше 1187 року тіло святої було перенесено до Києво-Печерського монастиря, а в 1910 році мощі були перенесені в Полоцьк до заснованого нею монастиря.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобной Евфросинии, игумении Полоцкой, глас 4

Подража́ющи дванадесятоле́тна дванадесятоле́тну Христу́,/ учи́вшему во святи́лищи Бо́жию сло́ву,/ после́довала еси́, Евфроси́ние./ Сла́ву вре́менную и земна́го обру́чника оста́вльши/ и вся мирска́я презре́вши/ красне́йшему па́че всех Христу́ себе́ уневе́стила еси́,/ крест взе́мши, путе́м а́нгельскаго жития́ ше́ствующи/ и мно́гия к Нему́ наставля́ющи,/ во благоуха́нии ми́ра, в Небе́сный Черто́г востекла́ еси́,/ иде́же моли́, Его́же возлюби́ла еси́,// о чту́щих благоче́стно па́мять твою́.

Ин тропарь преподобной Евфросинии, игумении Полоцкой, глас 4

Бога́тство свое́ ни́щим расточи́вши/ и сла́ву кня́жескую ни во что же вмени́вши,/ обру́чника вре́меннаго, кра́сная де́во, возгнуша́лася еси́/ и, уневе́стившися Жениху́ Христу́,/ Тому́, я́коже ве́но, чистоту́ душе́вную и теле́сную принесла́ еси́, Евфроси́ние./ Ему́же ны́не в весе́лии предстоя́,// помина́й нас, чту́щих па́мять твою́.

Тропaрь, глaсъ д7:

Подражaющи дванадесzтолётна дванадесzтолётну хrтY, ўчи1вшему во с™и1лищи б9ію сл0ву, послёдовала є3си2, є3vфросЂніе. слaву врeменную и3 земнaго њбрyчника њстaвльши и3 вс‰ мірск†z презрёвши, краснёйшему пaче всёхъ хrтY себE ўневёстила є3си2, крeстъ взeмши, путeмъ ѓгGльскагw житіS шeствующи и3 мнHгіz къ немY наставлsющи, во бlгоухaніи мЂра въ нбcный черт0гъ востеклA є3си2, и3дёже моли2, є3г0же возлюби1ла є3си2, њ чтyщихъ бlгочeстнw пaмzть твою2.

И$нъ тропaрь, глaсъ т0йже:

Богaтство своE ни 1щымъ расточи1вши и3 слaву кнsжескую нивочт0же вмэни1вши, њбрyчника врeменнаго, крaснаz дёво, возгнушaласz є3си2 и3, ўневёстившисz женихY хrтY, томY, ћкоже вёно, чcтотY душeвную и3 тэлeсную принеслA є3си2, є3vфросЂніе. є3мyже нhнэ въ весeліи предстоS, поминaй нaсъ, чтyщихъ пaмzть твою2.

Ще в розробці