Преподобна Євфросинія Александрійська
День пам'яті (н. ст.)
Місяця лютого на 15-й день / вересня на 25-й день
Преподобна Євфросинія народилася на початку п’ятого століття в місті Александрії в родині знатних батьків і була єдиною дитиною. Мати Євфросинії померла рано.
Виховував дівчинку батько, на ім’я Пафнутій – глибоко віруючий, благочестивий християнин. Він часто відвідував монастир, ігумен якого був його духовним наставником.
Коли Євфросинії виповнилося 18 років, батько хотів видати дочку заміж. Він подався в монастир до свого наставника, щоб отримати благословення на майбутній шлюб дочки. Ігумен розмовляв з дівчиною і дав їй своє благословення, але свята Єфросинія прагнула до чернечого життя. Прийнявши таємно постриг від ченця-мандрівника, вона покинула батьківський дім і вирішила вступити до обителі, щоб провести життя в усамітненні та молитві.
Побоюючись, однак, що в жіночому монастирі її знайде батько, вона, назвавши себе євнухом Ізмарагдом, прийшла до того самого чоловічого монастиря, який з дитинства відвідувала разом з батьком. Ченці не впізнали переодягнену в чоловіче плаття Євфросинію і взяли до своєї обителі. У відокремленій келії в праці, пості й молитві свята Єфросинія провела 38 років і досягла високої духовної досконалості.
Її батько був засмучений втратою улюбленої дочки і не раз, за порадою настоятеля, розмовляв з ченцем Ізмарагдом, відкриваючи йому свою скорботу, і знаходив у нього духовну втіху.
Перед кончиною преподобна Євфросинія відкрила батькові свою таємницю і просила, щоб ніхто, крім нього, не готував до поховання її тіло. Поховавши дочку, Пафнутій віддав усе своє майно бідним і монастирю і прийняв чернецтво. До самої своєї смерті він подвизався у келії своєї дочки.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобной Евфросинии Александрийской, глас 8
В тебе́, ма́ти, изве́стно спасе́ся, е́же по о́бразу:/ прии́мши бо крест, после́довала еси́ Христу́/ и, де́ющи, учи́ла еси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дит бо,/ прилежа́ти же о души́, ве́щи безсме́ртней.// Те́мже и со А́нгелы сра́дуется, преподо́бная Евфроси́ние, дух твой.
Кондак преподобной Евфросинии Александрийской, глас 2
Вы́шнюю жизнь возжеле́вши получи́ти,/ до́льнюю сла́дость тща́тельно оста́вила еси́/ и саму́ю себе́ смеси́ла еси́ посреде́ муже́й, красне́йшая,/ Христа́ бо ра́ди, Жениха́ твоего́,// о обру́чнице привре́менном небрегла́ еси́.
Молитва преподобной Евфросинии Александрийской
О, свята́я преподо́бная ма́ти на́ша Евфроси́ние! Ны́не све́тло па́мять твою́ пра́зднующе, умиле́нными сердца́ми восклица́ем ти́: ты́ послу́шалася еси́ блага́го Учи́теля Го́спода на́шего Иису́са Христа́, глаго́лющаго в Ева́нгелии: И́же лю́бит отца́ или́ ма́терь па́че Мене́, не́сть Мене́ досто́ин, и и́же не отрече́тся всего́ своего́ име́ния, не мо́жет бы́ти Мо́й учени́к, и все́м житие́м свои́м после́довала еси́ Ему́. Испроси́ на́м, ма́ти на́ша Евфроси́ние, си́лы и де́йства Свята́го Ду́ха, во е́же искорени́ти вся́кий гре́х в на́с живу́щий и сотвори́ти ду́ши на́ша в хра́мы Бо́жии; воспламени́ сердца́ на́ша любо́вию ко Го́споду да испо́лним уста́ на́ша ко славосло́вию Его́ и соверши́м хожде́ние на́ше пред лице́м Бо́жиим во вся́ком благоче́стии и чистоте́, да небе́сным предста́тельством твои́м спаса́еми у́зрим сла́ву Бо́жию, сла́вяще Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ и7:
Въ тебЁ мaти, и3звёстнw сп7сeсz є4же по џбразу: пріи1мши бо кре1стъ, послёдовала є3си2 хrтY, и3 дёющи ўчи1ла є3си2 призирaти ќбw пл0ть, прех0дитъ бо: прилэжaти же њ души2, вeщи безсмeртнэй. тёмже и3 со ѓгGлы срaдуетсz, прпdбнаz є3vфросЂніе, д¦ъ тв0й.
Кондaкъ, глaсъ в7.
Под0бенъ: Вhшнихъ и3щS:
Вhшнюю жи1знь возжелёвши получи1ти, д0льнюю слaдость тщaтельнw њстaвила є3си2, и3 самyю себE смэси1ла є3си2 посредЁ мужeй, краснёйшаz: хrтa бо рaди женихA твоегw2 њ њбрyчницэ приврeменномъ небреглA є3си2.
Ще в розробці
