Преподобна Матрона Константинопольська p189u9vjo91pur14h31l79mmf15q63
Житія святих,  Листопад

Преподобна Матрона Константинопольська

Місяця листопада на 9-й день

Преподобна Матрона народилася в місті Пергії Памфілійській (Мала Азія) у V столітті. Її видали заміж за заможного чоловіка на ім’я Дометіан. Коли у подружжя народилася дочка Феодотія, вони переселилися до Константинополя. Двадцятип’ятирічна Матрона любила ходити до храму Божого. Цілі дні проводила вона там, гаряче молячись Господу і плачучи про свої гріхи.

У храмі свята познайомилася з двома благочестивими старицями Євгенією і Сусанною, які з юності трудилися при ньому в трудах і молитві. Преподобна Матрона почала наслідувати богоугодне життя подвижниць, упокорюючи свою плоть стриманістю і постом, за що їй доводилося терпіти нападки з боку чоловіка. Душа її прагнула повного зречення від світу. Після довгих вагань свята Матрона вирішила залишити сім’ю і просила Господа відкрити, чи угодно Йому її намір. Господь почув молитви раби Своєї. Одного разу в тонкому сні їй було видіння, що вона тікає від чоловіка, який наздоганяє її. Свята сховалася в натовпі ченців, що йшли назустріч, і чоловік її не помітив. Цей сон преподобна Матрона сприйняла як Божу вказівку вступити в чоловічий монастир, де чоловік не здогадається її шукати. Свою доньку вона віддала на виховання стариці Сусанні, а сама обстригла волосся і, переодягнувшись у чоловіче вбрання, прийшла в монастир преподобного Вассіана (пам’ять 10 жовтня). Там преподобна Матрона видала себе за євнуха Вавилу і була прийнята в число братії. Побоюючись, як би ченці не дізналися, що вона жінка, свята перебувала в постійному мовчанні і багатьох працях. Братія дивувалася великим чеснотам Вавили. Одного разу свята з іншими ченцями працювала в монастирському винограднику. Новоначальний чернець Варнава помітив, що в неї проколоті мочки вух і запитав про це. “Треба, брате, землю обробляти, а не на чужі обличчя дивитися, це не личить ченцеві”, – відповіла свята.

Через деякий час ігумену монастиря, преподобному Вассіану, було уві сні одкровення, що євнух Вавила – жінка. Таке ж одкровення було і блаженному Акакію, ігумену сусіднього Авраамієва монастиря. Преподобний Вассіан закликав святу Матрону і суворо зажадав відповіді, з якою метою вона проникла в монастир, чи не для спокушання ченців і ганьби обителі. Преподобна зі сльозами розповіла ігуменові все своє минуле життя, про переслідування чоловіка, який ненавидів її подвиги і молитви, про видіння, яке вказало їй іти в чоловічий монастир. Переконавшись у тому, що наміри її були чисті й непорочні, і благословивши її, преподобний Вассіан відправив святу Матрону в місто Емес у жіночий монастир. У тій обителі свята пробула багато років, вражаючи сестер висотою свого чернечого подвигу. Коли померла ігуменя, за одностайним бажанням черниць настоятелькою обителі стала преподобна Матрона.

Слава про її чесноти, про чудесний дар зцілень, який вона здобула від Господа, поширилася далеко за стінами монастиря. Почув про подвиги преподобної і Дометіан. Коли свята Матрона дізналася, що її чоловік прийшов до монастиря і хоче її бачити, вона таємно пішла до Єрусалима, потім на гору Синай, звідти до Берита, де оселилася в покинутому язичницькому храмі. Місцеві жителі дізналися про її затвор, стали приходити до неї. Багатьох свята подвижниця відвернула від язичницького нечестя і навернула до Христа. Біля житла преподобної стали селитися жінки і дівчата і незабаром виник новий монастир. Виконуючи волю Божу, відкриту їй у видіннях, свята покинула Берит і вирушила до Константинополя, де дізналася, що чоловік її помер. З благословення свого духовного батька, преподобного Вассіана, подвижниця заснувала в Константинополі жіночий монастир, куди переїхали і сестри із заснованої нею Беритської обителі. Константинопольський монастир преподобної Матрони був відомий строгістю чернечого статуту, доброчесним життям сестер.

У глибокій старості свята Матрона удостоїлася бачення пресвітлого раю і уготованого їй там місця за 75-річний чернечий подвиг. У віці ста років преподобна Матрона, благословивши сестер, тихо відійшла до Господа (близько 492 року).

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобной Матроне Константинопольской, глас 8

Мужескому́дрено утаи́вшися вра́жиих лука́вых путе́й, Матро́но,/ к жи́зни вои́стину ше́ствовавши несумне́нною во́лею/ и неукло́нное тече́ние Богому́дро сконча́вши,/ от Христа́ прия́ла еси́ благода́ть духо́вную,/ тем и во́ду цельба́м источа́еши/ любо́вию притека́ющим в па́мять твою́ сла́вную,/ мни́хом похвала́,// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак преподобной Матроне Константинопольской, глас 2

За любо́вь Госпо́дню, преподо́бная Матро́но,/ поко́я жела́ние возненави́дела еси́,/ поще́нием дух твой просвети́вши,/ но твои́ми моли́твами и проти́вных шата́ния разори́,// кре́пко бо зве́ри победи́ла еси́.

Тропaрь прпdбныz, глaсъ и7:
Под0бенъ: Премyдрости:

Мужескомyдренw ўтаи1вшисz врaжіихъ лукaвыхъ путeй, матрHно, къ жи1зни вои1стину шeствовавши несумнённою в0лею и3 неукл0нное течeніе бGомyдро скончaвши, t хrтA пріsла є3си2 бlгодaть дух0вную, тёмъ и3 в0ду цэльбaмъ и3сточaеши люб0вію притекaющымъ въ пaмzть твою2 слaвную, мни1хомъ похвалA, моли2 хrтA бGа сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ прпdбныz, глaсъ в7.
Под0бенъ: Бlгодaти пріи1мше:

За люб0вь гDню, прпdбнаz матрHно, пок0z желaніе возненави1дэла є3си2, пощeніемъ дyхъ тв0й просвэти1вши. но твои1ми мл7твами и3 проти1вныхъ шат†ніz разори2: крёпкw бо ѕвёри побэди1ла є3си2.

Ще в розробці