Преподобна Матрона Константинопольська

Місяця листопада на 9-й день

Преподобна Матрона народилася в місті Пергії Памфілійській (Мала Азія) у V столітті. Її видали заміж за заможного чоловіка на ім’я Дометіан. Коли у подружжя народилася дочка Феодотія, вони переселилися до Константинополя. Двадцятип’ятирічна Матрона любила ходити до храму Божого. Цілі дні проводила вона там, гаряче молячись Господу і плачучи про свої гріхи.

У храмі свята познайомилася з двома благочестивими старицями Євгенією і Сусанною, які з юності трудилися при ньому в трудах і молитві. Преподобна Матрона почала наслідувати богоугодне життя подвижниць, упокорюючи свою плоть стриманістю і постом, за що їй доводилося терпіти нападки з боку чоловіка. Душа її прагнула повного зречення від світу. Після довгих вагань свята Матрона вирішила залишити сім’ю і просила Господа відкрити, чи угодно Йому її намір. Господь почув молитви раби Своєї. Одного разу в тонкому сні їй було видіння, що вона тікає від чоловіка, який наздоганяє її. Свята сховалася в натовпі ченців, що йшли назустріч, і чоловік її не помітив. Цей сон преподобна Матрона сприйняла як Божу вказівку вступити в чоловічий монастир, де чоловік не здогадається її шукати. Свою доньку вона віддала на виховання стариці Сусанні, а сама обстригла волосся і, переодягнувшись у чоловіче вбрання, прийшла в монастир преподобного Вассіана (пам’ять 10 жовтня). Там преподобна Матрона видала себе за євнуха Вавилу і була прийнята в число братії. Побоюючись, як би ченці не дізналися, що вона жінка, свята перебувала в постійному мовчанні і багатьох працях. Братія дивувалася великим чеснотам Вавили. Одного разу свята з іншими ченцями працювала в монастирському винограднику. Новоначальний чернець Варнава помітив, що в неї проколоті мочки вух і запитав про це. “Треба, брате, землю обробляти, а не на чужі обличчя дивитися, це не личить ченцеві”, – відповіла свята.

Через деякий час ігумену монастиря, преподобному Вассіану, було уві сні одкровення, що євнух Вавила – жінка. Таке ж одкровення було і блаженному Акакію, ігумену сусіднього Авраамієва монастиря. Преподобний Вассіан закликав святу Матрону і суворо зажадав відповіді, з якою метою вона проникла в монастир, чи не для спокушання ченців і ганьби обителі. Преподобна зі сльозами розповіла ігуменові все своє минуле життя, про переслідування чоловіка, який ненавидів її подвиги і молитви, про видіння, яке вказало їй іти в чоловічий монастир. Переконавшись у тому, що наміри її були чисті й непорочні, і благословивши її, преподобний Вассіан відправив святу Матрону в місто Емес у жіночий монастир. У тій обителі свята пробула багато років, вражаючи сестер висотою свого чернечого подвигу. Коли померла ігуменя, за одностайним бажанням черниць настоятелькою обителі стала преподобна Матрона.

Слава про її чесноти, про чудесний дар зцілень, який вона здобула від Господа, поширилася далеко за стінами монастиря. Почув про подвиги преподобної і Дометіан. Коли свята Матрона дізналася, що її чоловік прийшов до монастиря і хоче її бачити, вона таємно пішла до Єрусалима, потім на гору Синай, звідти до Берита, де оселилася в покинутому язичницькому храмі. Місцеві жителі дізналися про її затвор, стали приходити до неї. Багатьох свята подвижниця відвернула від язичницького нечестя і навернула до Христа. Біля житла преподобної стали селитися жінки і дівчата і незабаром виник новий монастир. Виконуючи волю Божу, відкриту їй у видіннях, свята покинула Берит і вирушила до Константинополя, де дізналася, що чоловік її помер. З благословення свого духовного батька, преподобного Вассіана, подвижниця заснувала в Константинополі жіночий монастир, куди переїхали і сестри із заснованої нею Беритської обителі. Константинопольський монастир преподобної Матрони був відомий строгістю чернечого статуту, доброчесним життям сестер.

У глибокій старості свята Матрона удостоїлася бачення пресвітлого раю і уготованого їй там місця за 75-річний чернечий подвиг. У віці ста років преподобна Матрона, благословивши сестер, тихо відійшла до Господа (близько 492 року).

Тропарі, кондаки, молитви та величання