Праведний Яків Боровицький, Новгородський чудотворець

День пам'яті (н. ст.)

Місяця  травня на 22-й день / жовтня на 23-й день — перенесення мощей / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Новгородських святих (перехідне)

Про походження походження Якова, життя його і кончину його немає достовірних відомостей. За місцевими переданням, він у отроцтві прийняв на себе суворий подвиг юродства Христа заради. Згідно з церковними піснеспівами, святий Яків «от младенства Богу прилепився, Того стопам последовал», переміг «плотския страсти воздержанием», «благодать духовную восприял», своїм «жестоким житием на земли Ангелы удиви, демоны же устраши и человеки просвети».

Прославив Господь святого подвижника після смерті. Одного разу до селища Боровичі (в Новгородській області) річкою Мстою проти течії припливла велика крижина, на якій стояв гріб (дубова колода) без кришки, а в ньому лежало тіло юнака. Боячись відповідальності, селяни жердинами відштовхнули крижину до середини річки, але вона повернулася до берега. Так повторювалося тричі. Вночі старійшинам села з’явився уві сні юнак, якого вони бачили на крижині, і сказав: «Я такий самий християнин, як і ви. Не гоніть мене. Моє ім’я Яків, я отримав ім’я на честь святого Якова, брата Господнього».

Мощі святого отрока спочатку було поміщено в каплиці, а в 1544 році було перенесено до Святодухівського храму. Тоді ж було встановлено йому святкування. Господь, прославляючи Свого угодника, дарував мощам святого Якова цілющу силу. Полієлейне святкування встановлено з 1572 року. В «Іконописному оригіналі» про святого Якова сказано: «Подобием млад, наг, препоясан платом». 1657 року патріарх Никон частину мощей святого перевіз на Валдай, до Іверської обителі. Частина святих мощей залишилася в Свято-Духівському Боровицькому монастирі (Новгородської єпархії), інша зберігалася в Авраамієвому скиті (колишньої Фінляндської єпархії).

Тропарі, кондаки, молитви та величання