Праведний Іона Одеський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 17-й день / червня на 18-й день — знайдення мощей

Святий праведний Іона Одеський народився 14 вересня 1855 року в свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Його батько, Мойсей Флорович Отаманський, диякон Різдво-Богородичного храму міста Одеси, помер, коли хлопчикові було три роки. Незабаром померла і його мати Гликерія. Ідучи у Вічність, вона благословила життєвий шлях свого сина, сказавши йому: «Хочу, щоб ти був добрим пастирем». Гірка доля міського сироти лягла важким хрестом на плечі юного Іони. Він змушений був блукати, не знаходячи ночівлі навіть на кладовищі, поки його дядько не змилувався над нещасною напівголодною дитиною і не віддав його до школи, після закінчення якої святий, виконуючи заповіт батьків, вступив до духовного училища.

Закінчивши училище, благочестивий юнак одружився з дівчиною Анастасією. За час спільного життя у них народилося дев’ятеро дітей — троє синів і шість дочок.

У 1884 році отець Іона був висвячений в сан диякона, а через два роки був висвячений в сан священника. Преосвященний єпископ Никанор (Бровкович), котрий рукопокладав святого, говорив навколишнім людям: «Беріть благословення у отця Іони. Це майбутній добрий пастир, і я відчував на ньому особливу благодать. Душа його горить священним полум’ям…» Восьмирічне пастирське служіння отця Іони в селі Кардашівка принесло плід: двісті сектантів на чолі зі своїм керівником приєдналися до Православної Церкви.

З 1897 року почалося служіння святого у Свято-Успенському храмі міста Одеси. Ревний пастир і гарячий молитовник, прикметний праведник швидко заслужив любов і повагу парафіян. У 1901 році святий був призначений настоятелем Свято-Микільського портового храму. Тут він зміг розкрити всю повноту своєї боголюбивої душі. Уставне богослужіння і молитва праведник поєднував з щедрою благодійною діяльністю. З усіх боків поспішали православні паломники до Одеси, щоб випросити молитов і благословення отця Іони, якого називали «Одеським Іоанном Кронштадтським». За своє подвижницьке життя святий удостоївся дару чудотворіння. За його молитвами прозрівали сліпі, зцілювалися безнадійно хворі, в збентежених душах оселявся мир і спокій.

Неспокійне XX століття принесло нові важкі випробування православним вірян. Встановлена ​​у вогні смут і негараздів богоборча радянська влада всіляко заохочувала різноманітні єресі та розколи. У ці важкі роки отець Іона, підіймаючи свій пастирський голос, закликав не піддаватися духу часу і, зберігаючи віру в Бога, залишатися вірними чадами Православної Церкви. Багато сил святий поклав на подолання обновленського і автокефального розколів, які тоді виникнули.

Полум’я богоборчої пожежі не минуло і праведника. Під час кампанії з «вилучення церковних цінностей» отець Іона був заарештований. Але народ Божий не дав поглумитися над своїм дорогим батюшкою. Зібралися величезні маси народу, і влада була змушена звільнити святого. Занадто великою була любов простих людей до отця Іони, і це утримувало владу від розправи над праведником.

До кінця свого життя отець Іона залишався настоятелем портової Церкви, поки 17 (30) травня 1924 року Господь не закликав його до небесного упокоєння. Незважаючи на старання і заборони безбожників, поховання всіма улюбленого батюшки вилилося у всенародне Торжество Православ’я. Похований був святий поруч з могилами своїх батьків на православному кладовищі, що на Слобідці. Могила праведника користувалася особливим шануванням, і біля неї не переставали відбуватися чудеса. У 1996 році, 7 вересня, завдяки старанням Високопреосвященнішого Агафангела, Митрополита Одеського і Ізмаїльського, відбулося прославлення праведного Іони Одеського в лику святих, і православна Одеса здобула ще одного предстателя біля Небесного Престолу Господа Слави. Його чесні мощі спочивають в нижньому храмі Свято-Успенського Кафедрального собору міста Одеси.

Тропарі, кондаки, молитви та величання