Преподобний Нил посник
Місяця листопада на 12-й день
Преподобний Нил родом був із Константинополя, дістав добре виховання, усі книжні прийшов учення і був у словах майстерним ритором. Ставши дорослим, одруживсь із чесною жінкою і з нею двох дітей народив, чоловічої статі і жіночої. Через славну доброродність свою і велику премудрість поставлений був єпархом міським у царство Маврикієве, і жив боговгодно у великому благочесті та чесноті. Роздивившись марноту світу цього, що у злі лежить: нічого-бо немає в ньому постійного, нічого праведного та вічного, але все розтлінне, і неправди наповнене, і тимчасове — захотів шукати вічного життя, а в ньому істинні й нескінченні веселощі і безконечне добро. Переконав і супряжницю свою, аби зволила до тієї доброї пропозиції: передусім маєтки свої всі убогим роздали, тоді рабам і рабиням свободу дали, по тому розділили дітей поміж себе: дружина його узяла собі дочку, а він — сина, ім’я ж синові було Теодул, — і вийшли із Константинграда, покинувши світ і все, що у світі. Дружина — бо із дочкою пішла в Єгипет і там, в один монастир дівочий увійшовши, прийняла іноче життя і в ньому добре провадила дні свої, служачи Господеві. А блаженний Нил із сином Теодулом пішов на Синайську гору і поселивсь із святими отцями в пустелі, прийнявши їхній образ і наслідував їхнє життя, постячи і подвиги чинячи, неспанню ж та молитві віддаючись й умертвлюючи себе іночими різноманітними працями. Коли так він іночив, був нахід варварів на ту пустелю, що раптово, як дикії звірі, напавши, багатьох святих отців убили, інших — бо полонили, із ними ж і сина Нилового Теодула в полон відвели — по ньому ж бо Нил гірко ридав, а найбільше, коли почув, що в жертву має бути варварами заколений, як пишеться в “Слові” його, але Бог зберіг Теодула живим і цілим, бо єпископ міста Єлюзи викупив його від варварів і клириком до служби церковної приставив. Довідавшися про це, Нил пішов сам до Єлюзійського міста і був прийнятий од того єпископа чесно, що й пресвітером його висвятив, хоча Нил і не хотів, і просив його пробувати зі собою. Не бажав, однак, блаженний Нил там пробувати, але хотів знову відійти у Синай. Дав йому єпископ сина його і з миром їх відпустив. Прийшов-бо знову блаженний Нил із сином на попереднє своє пробування в Синай, прожив літа достатні і численні пістницькі “Слова”, премудрості й користі наповнені, склав, написав епістолії та главизни всілякі та й перейшов до Господа.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Нилу Постнику, глас 8
Слез твои́х тече́ньми пусты́ни безпло́дное возде́лал еси́,/ и и́же из глубины́ воздыха́ньми во сто трудо́в уплодоноси́л еси́,/ и был еси́ свети́льник вселе́нней, сия́я чудесы́, Ни́ле, о́тче наш,// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак преподобному Нилу Постнику, глас 8
Хвра́стная страсте́й я́же от телесе́ воста́ния/ сечи́тельно, Ни́ле блаже́нне, во бде́нной твое́й ссекл еси́ моли́тве,/ но, я́ко име́я дерзнове́ние ко Го́споду,/ от вся́ких мя бед свободи́, да зову́ ти:// ра́дуйся, о́тче всеми́рный.
Кондак преподобному Нилу Постнику, глас 8
Боже́ственною любо́вию возгоре́вся, всеблаже́нне,/ оста́вил еси́ и́же в житии́ молвы́/ и по́стных сели́тву в горе́ стяжа́,/ от нея́же, вшед в мрак незахо́дный,/ прие́млеши, я́ко дре́вле Богоно́сец, Богоначерта́нная писмена́,/ и́миже к Боже́ственней доброде́тели наставля́еми, ве́село вопие́м ти:// ра́дуйся, о́тче Ни́ле, по́стником добротворе́ние.
Тропaрь, глaсъ и7:
Слeзъ твои1хъ течeньми пустhни безпл0дное воздёлалъ є3си2, и3 и5же и3з8 глубины2 воздыхaньми, во сто2 трудHвъ ўплодоноси1лъ є3си2, и3 бhлъ є3си2 свэти1льникъ вселeннэй, сіsz чудесы2, нjле, џтче нaшъ: моли2 хrтA бGа сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
Кондaкъ прпdбнагw, глaсъ и7.
Под0бенъ: Взбрaнной:
Хвр†стнаz страстeй, ±же t тэлесE, вост†ніz сэчи1тельнw, нjле бл7жeнне, во бдённой твоeй ссёклъ є3си2 мл7твэ. но ћкw и3мёz дерзновeніе ко гDу, t всsкихъ мS бёдъ свободи2, да зовy ти: рaдуйсz, џтче всемjрный.
Ще в розробці