Мучениця Ірина Смирнова

Місяця лютого на 22-й день

Мучениця Ірина народилася 16 квітня 1891 року в селі Рамешки Волоколамського повіту Московської губернії в сім’ї селян Олексія і Матрони Петрових.
Ірина СмирноваІріна Смирнова була старостою Нікольського храму села Черленково Волоколамського повіту. У довідці, складеній на її арешт, співробітник НКВС написав: “Підтримує тісний зв’язок зі священиком Віктором Івановичем Морігеровським. Вони концентрують навколо себе віруючих, організовують збори на допомогу церкві та духовенству.
У січні 1938 року Смирнова говорила: “За конституцією радянська влада Церкву від держави відокремила, а самі до Церкви чіпляються і з релігією ведуть боротьбу. Зараз ось двох священиків заарештували; шкода бідних, ні за що страждати пішли, але ми теж не поступимося, одних узяли, інших покличемо”.
У листопаді 1937 року в розмові біля церковного сараю на тему про життя за радянської влади Смирнова говорила: “Ніколи хорошого життя за радянської влади не було і не буде, тому що всі керівники радянської влади і комуністи – шахраї. Усюди і всюди все розтягують. Ось, наприклад, церкву нашу всю обібрали, задавили непосильними податками. Нещасне залізо і то зараз вкрали. А хто? Усе ви, комуністи, тягнете. Все вам мало, і все одно у вас нічого не було і немає””.
На допиті, як це часто бувало, слідчий попросив Ірину Олексіївну розповісти про себе. Вона розповіла, що з малих років до 1912 року жила з батьками, які мали на той час будинок з надвірними будівлями, два сараї, клуню, молотарку, віялку, кінну льонопрялку, мали землі на три душі, крім цього, орендували землю від чотирьох до п’яти десятин у поміщика. Для збирання врожаю наймали робочу силу. Мали крамницю з мануфактурними і бакалійними товарами. У 1912 році вона вийшла заміж у село Сутоки за Миколу Олексійовича Смирнова, з яким прожила півтора року. У господарстві в них був будинок із надвірними будівлями, два сараї, комора, рига, молотарка, два коні, дві корови. У 1913 році чоловік збудував крамницю, в якій відкрив бакалійну торгівлю. Через чотири місяці його заарештували за вбивство торговця-дігтярника і засудили до п’ятнадцяти років каторги. Ірина залишилася жити у свекра, у спадок від чоловіка їй дісталася бакалійна крамниця. Маючи на утриманні двох дітей, вона не змогла торгувати, і торгувала її сестра. Згодом Ірина Олексіївна збудувала хату, клуню та сарай, мала коня, корову, три-чотири вівці. З 1931 по 1936 рік вона перебувала в колгоспі, звідки вийшла через хворобу. Господарство батьків зазнало за радянської влади розкуркулення, вони були позбавлені виборчих прав, а потім за невиконання твердого завдання був висланий на три роки батько. Після відбуття терміну він став жити в неї. Прожив три роки і у вересні 1937 року помер.
– Слідство має дані, що ви маєте дружній зв’язок із Морігеровським, організовували маси вірян на збори на допомогу церкві та духовенству, часто відвідували дім Морігеровського, вели контрреволюційну агітацію проти проведених заходів, дискредитували керівників радянської влади, – сказав слідчий.
– Я зі священиком Морігеровським підтримувала дружній зв’язок по службі, тобто взаємини між нами були релігійні. Зборів на допомогу духовенству я не організовувала. Я відвідувала його будинок у службових справах у недільні дні. Контрреволюційною агітацією проти радянської влади не займалася, – відповіла Ірина Олексіївна.
– Вам висувають обвинувачення в занятті контрреволюційною агітацією проти заходів радянської влади, що проводяться на селі. Визнаєте себе винною?
– У пред’явленому мені обвинуваченні винною я себе не визнаю.
На цьому допити було закінчено. 27 лютого трійка НКВС засудила отця Віктора та Ірину Смирнову до розстрілу. Священика Віктора Морігеровського і старосту храму Ірину Смирнову було розстріляно 7 березня 1938 року, їх поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.