Житія святих,  Лютий

Мучениці Єна́фа, Валентина і Павла

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 10-й день

Відомості про цих трьох мучениць дуже мізерні. Відомо, що вони постраждали за віру Христову в Палестині 308 р. за Максиміана II Галерія (308-313 рр.) від обласного правителя Фірміліана. Свята Єнафа була із околиць Гази, свята Валентина – із Кесарії Палестинської, а свята Павла – із околиць Кесарії. Валентину привели до язичницького храму для принесення жертви. Вона кинула камінь на жертовник і повернулася спиною до палаючого на ньому вогню. За це її, побивши, обезголовили. Подібних мук зазнали Єнафа і Павла.

Спершу на суд до Фірміліана була приведена свята Єнафа. На допиті вона мужньо оголосила себе християнкою, і за це, за велінням правителя, її піддали спершу жорстоким побоям, а потім привісили до стовпа і стали стругати тіло її.

Після цього була приведена до Фірміліана свята Валентина. Її звинувачували в нешануванні язичницьких богів, і правитель наказав їй принести жертву ідолам. З цією метою її повели до язичницького храму, що стояв неподалік від судилища. Але коли святу привели до храму, то замість того, щоб принести жертву ідолам, вона сміливо кинула на жертовник камінь і звернулася до полум’я, що палало на ньому вогню, спиною. Тоді Фірміліан розлютився і повелів нещадно бити її по ребрах, а потім засудив її, а з нею і святу Єнафу до усічення мечем.

Після всіх була приведена на муки свята Павла. За наказом правителя її віддали численним мукам, але за сприяння благодаті Христової вона переносила свої страждання з великою мужністю, і мучитель наказав відсікти їй голову мечем. Перед стратою вона піднесла подяку Богові й, вклонившись присутнім на страті християнам, схилила під меч свою голову і так віддала дух свій Богові.