Мученики Тимофій чтець і Мавра, Фіваїдські
День пам'яті (н. ст.)
Місяця травня на 3-й день
Святі мученики Тимофій і Мавра постраждали за Христа в часи правління імператора Діоклітіана, котрий керував східною частиною Римської імперії з 284 до 305 року. Коли цей нечестивий правитель розпочав гоніння на християн, він відправив до Фиваїди, де проживали святі мученики, ігемона Арріана, уповноваживши його переслідувати християн.
Одного разу був приведений до нього на допит Тимофій, чтець місцевої церкви. Він був родом із селища Перапеї і за двадцять днів до того одружився з дівицею Маврою. Після того, як він сповідав себе християнином перед ігемоном, той забажав побачити священні книги, котрі він читає, але святий відмовився їх віддати. Тоді Арріан наказав катувати Тимофія. Йому у вуха вклали дві розпечені палиці, і через величезний біль у мученика витекли очі, тож він втратив зір. Попри це святий не зрікся Христа, тож тортури продовжилися. Йому зв’язали руки за спиною та вклали в рот шматок дерева, а його самого підвісили вниз головою з прив’язаним до шиї каменем.
Дізнавшись, що Тимофій незадовго до того вступив у шлюб, ігемон Арріан розпорядився привести до нього Мавру. Він переконав її красиво вдягтися, прикрасити себе та піти до свого чоловіка, аби умовити його принести жертви язичницьким богам. Прийшовши до Тимофія, котрий переносив муки, Мавра запропонувала йому хоча б на час підкоритися волі ігемона, але він, після того як на її прохання ігемон дозволив витягнути шматок дерева із його уст, не лише сам відмовився відступити від істинної віри, а й дружину закликав полишити суєту світу і долучитися до його подвигу. Свята ж відповіла: “Коли я йшла до тебе, серце моє, справді, сповнене було мирських пристрастей, але тільки-но ти почав бесідувати зі мною, благодать Божа осінила мене. Знай же, мій улюблений брате, що і я того самого бажаю, чого й ти бажаєш”.
Після розмови з чоловіком і його молитви за неї Мавра вирушила до Арріана і, викривши його в нечесті, сповідала Господа. Тоді свята, котра не спокусилася і обіцянкою ігемона видати її заміж за знатного сотника після смерті Тимофія, також була піддана мукам. У неї вирвали все волосся з голови, а потім відрізали пальці. Це, однак, не зламало її, і тоді її вкинули в казан з киплячою водою, але вона не зазнала шкоди, а вода здавалася їй зовсім не гарячою. Ігемон же захотів переконатися, що в казан не налили холодну воду, і сказав мучениці вилити йому на руку трохи води. Коли це сталося, рука ігемона була обпалена, так що навіть шкіра зійшла з неї, а він виголосив: “Благословенний Господь Бог Маврин, і немає Бога, крім Нього, через Котрого прославляється нині Мавра”.
Арріан звелів звільнити Мавру, але майже одразу відхилився від віри в Бога, Якого щойно сповідав, і запропонував святій принести жертву ідолам. Почувши відмову, він наказав обпалювати її тіло лампадою, наповненою сіркою та смолою, але й це, як вона заявила йому, не було нестерпним для неї.
Зрештою ігемон звелів розіп’яти святе подружжя на хрестах. Дев’ять днів і дев’ять ночей Тимофій і Мавра висіли на хрестам обличчям одне до одного й укріплювали одне одного в мученицькому подвигу. Декілька разів біси спокушали святу Мавру, пропонуючи їй молоко і мед, але вона розпізнала оману їхню та не піддалася. Потім же їй явився прекрасний на вигляд муж, лице якого сяяло, мов сонце. Він взяв її за руку, підніс на небо й показав укритий білою одежею престол та красивий вінець. Мавра спитала, чиє це, і муж відповів, що це винагорода для неї за її подвиг. Потім він підніс її ще вище і показав інший престол, так само прикрашений, і також білий одяг та вінець. Цього разу муж відповів, що це винагорода для Тимофія, а коли свята запитала, чому престоли їхні знаходяться не поруч, повідав, що винагорода її чоловіка більша, бо він спонукав її до мучеництва, яке вона разом з ним прийняла.
Мучениця розповіла Тимофієві про те, що бачила, і вони зраділи у Господі. Через деякий час Ангели Божі прийшли забрати їхні святі душі. Тоді Мавра мовила людям, котрі дивилися на їхні страждання: “Брати і сестри! Згадайте, що ми жили по-людськи (по-мирському), коли перебували серед людей; але потім ми жили по Божому, будучи рабами Бога. І ось тепер ми вже скоро приймемо безсмертні вінці від Господа нашого Іісуса Христа. Точно так само і ви, виконуючи все те, чого вимагає природа людська, намагайтеся виконати й те, що угодне Богові; тоді ви одержите прощення гріхів і приймете вінці від Того ж Владики і Бога нашого”. Коли промовила це Мавра, обоє святих відійшли до Господа.