Мученики Персидські у Мартирополі

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 16-й день (перехідне)

Святий Маруф був єпископом Тигрита, головного міста Месопотамо-Софосенської області: ця місцевість перебувала на кордонах Грецької імперії та язичницької Персії; у ній благочестивий єпископ, як світильник, сяяв світлом свого богопізнання: язичників-персів він своєю проповіддю навертав до християнства, клопотав за християн перед перськими царями й усюди намагався запровадити мир і безтурботність. Так, за Феодосія Молодшого Маруф двічі був посланий до Іздегерда для укладення миру між двома імперіями, і своїм благочестям та розумом здобув повну повагу в Іздегерда. Перським магам ця прихильність царя до святого Маруфа дуже не сподобалася, і ось вони вирішили згубити благочестивого єпископа; після того, як Маруф зцілив Іздегерда від небезпечної головної хвороби, якої не могли зцілити маги, вирішено було вжити заходів проти нього. Одного разу, коли цар за звичаєм зійшов у храм для поклоніння вогню, він почув голос:

– Геть царя – нечестива любов його до християнського священника!

Після цього здивований Іздегерд хотів було віддалити від себе Маруфа, але обман незабаром було виявлено, і магів стратили; після цього між вогнепоклонниками стала поширюватися християнська віра. У 414 році Маруф іншим разом виконував обов’язки посла при дворі Іздегерда. Маги знову було повстали на святого єпископа, але намір їхній був знову невдалий, і Маруф ще більшу здобув довіру перед перським царем. У цей самий час святий Маруф разом з єпископом Авдою молитвою віри зцілив біснуватого сина Іздегерда; після цього Іздегерд мав намір навіть прийняти Хрещення і дозволив вільно сповідувати християнську віру в Персії. Користуючись такою прихильністю перського царя, святий Маруф усюди поширював Христове вчення, відновлював храми, повалені під час гоніння Сапора, скликав собори.

У цей же час він зібрав останки святих мучеників, які постраждали за царя Сапора, і переніс їх до створеного ним міста Тигрита, де він і сам помер близько 422 року.