Мученики Маркіян, читець і Мартирій Константинопольські
Місяця жовтня на 25-й день
Святі мученики Маркіян і Мартирій служили в Константинопольському соборі. Маркіян був читцем, а Мартирій іподияконом; обидва вони несли також послух як нотаріуси, тобто секретарі, патріарха Павла Сповідника (пам’ять 6 листопада). Єретики-аріани вигнали і таємно стратили праведного патріарха Павла, а кафедра його була передана єретику Македонію. Єретики намагалися привернути святих Маркіяна і Мартирія на свій бік лестощами, пропонували золото, обіцяли архієрейські кафедри. Але всі зусилля аріан були марними.
Тоді нечестивці погрожували зганьбити їх перед імператором, залякували тортурами і смертю. Але святі твердо сповідували Православ’я, заповідане отцями Церкви. Маркіян і Мартирій були засуджені до смерті. Перед смертю мученики піднесли до Господа гарячу молитву: “Господи Боже, що створив невидимо серця наші, що влаштовує всі діла наші, прийми з миром душі рабів Твоїх, бо ми вмертвляємось за Тебе, і вчинилися, як вівці заколоту (Пс. 32:15,43,23). Ми радіємо, що такою смертю виходимо з цього життя заради Твого Імені. Сподоби ж нас бути причасниками вічного життя у Тебе, Джерела життя”. Після молитви мученики з тихою радістю схилили голову під меч нечестивих († близько 355 року). Святі тіла їхні були благоговійно поховані православними християнами. Пізніше за вказівкою святого єпископа Іоанна Златоуста мощі святих мучеників перенесли у спеціально побудовану церкву. Від багатьох недуг зцілювалися тут віряни за молитвами святих, на славу Єдиної Живоначальної Трійці.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь мученикам Маркиану и Мартирию, глас 1
Му́ченик дво́ица единонра́вная,/ Маркиа́н с Марти́рием сла́вным, А́риево нече́стие разруши́ша/ и Соприсносу́щна Сы́на Отцу́ и Ду́хови ве́ровати научи́ша,/ Па́влу повину́ющеся и́стинных повеле́ний учи́телю,/ те́мже мече́м убие́ни, умро́ша;/ и при́сно со Христо́м живу́ще,/ о нас Того́ мо́лят// спасти́ ду́ши на́ша.
Ин тропарь мученикам Маркиану и Мартирию, глас 4
Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего:/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак мученикам Маркиану и Мартирию, глас 4
Подви́гшеся до́бре от младе́нства,/ Маркиа́не с му́дрым Марти́рием,/ отсту́пника А́рия низложи́сте,/ невре́дно сохра́нше Правосла́вную ве́ру,/ Па́влу после́дующе, му́дрому учи́телю,/ те́мже с ним обрето́сте живо́т,// я́ко Тро́ицы побо́рницы изря́днейшии.
Тропа1рь, гла1съ а7:
Мч7никъ дво1ица є3динонра6внаz, маркіа1нъ съ мартЂріемъ сла1внымъ, а4ріево нече 1стіе разруши1ша и3 соприсносу1щна сн7а nц7у2 и3 дх7ови вёровати научи1ша, па1vлу повину1ющесz и4стинныхъ повелёній u3чи1телю, тёмже мече1мъ u3біе1ни, u3мро1ша, и3 при1снw со хrто1мъ живу1ще, w3 на1съ того2 мо1лzтъ сп7сти2 ду1ши на1шz.
Кондaкъ глaсъ д7.
Под0бенъ: Вознесhйсz:
Подви1гшесz д0брэ t младeнства, маркіaне съ мyдрымъ мартЂріемъ, tстyпника ѓріа низложи1сте, неврeднw сохрaнше правослaвную вёру, пavлу послёдующе, мyдрому ўчи1телю: тёмже съ ни1мъ њбрэт0сте жив0тъ, ћкw трbцы побHрницы и3зрsднэйшіи.
Ще в розробці
