Мученики Давид та Тиричан Грузинські

Місяця травня на 18-й день

Згідно з мучеництвом, Давид і Тиричан були синами благочестивих батьків-вірмен Вардана та Тагіні. Після смерті батька їхній дядько, брат матері, язичник Феодосій задумав привласнити собі їхню спадщину і почав умовляти Тагині, Давида і Тиричана прийняти язичництво. Тагіна бігла з дітьми до Південної Грузії. Феодосій, боячись, що діти виростуть і повернуть собі маєток, розшукав їх у Тао-Кларджеті та вбив братів, що пасли в горах худобу. За свідченням агіографа, вбивця одразу ж осліп. Оплакивающая дітей Тагіні, зжалившись над братом, помазала його очі землею, що ввібрала кров Давида, Феодосій відразу прозрів і сповідав Христа. Вночі тіла мучеників осяяли світло. Феодосій спорудив церкву в ім’я Давида, а мощі Тиричана відвіз до Вірменії правитель Діврі, де була побудована церква в ім’я св. Тиричана.

Мучеництво Давида і Тиричана збереглося в єдиному грузинському рукописі X ст., переписаному в Іверському монастирі на Афоні учнями та послідовниками прп. Євфимія Святогірця – преподобними Арсенієм Ніноцміндським та Іоанном (Грдзелідзе). Рукопис виявляє мн. риси, характерні для тао-кларджетської літературної школи Вірменську версію мучеництва не знайдено.

Вірменська церква не шанує Давида та Тиричана. Це пов’язують з тим, що мучеництво Давида і Тиричана було створено, можливо, автором-халкідонітом у Тао-Кларджеті, куди тікали гнані вірменами-монофізитами св. отроки. Ймовірно, агіографічна пам’ятка була створена грузинською мовою і тому потрапила до календаря Грузинської Церкви, а пізніше Давид і Тиричан стали шануватися як грузинські святі.