Мученик Василіск Команський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 3-й день / травня на 22-й день

Святий мученик Василіск був племінником святого мученика Феодора Тирона (пам’ять 17 лютого) і постраждав з його братами Євтропієм і Клеоником під час гоніння на християн імператора Максиміана Галерія (305–311). Святі мученики Клеоник і Євтропій були розіп’яті на хрестах (пам’ять їхня 3 березня), а мученика Василіска відправили до Команів, де він перебував у в’язниці.

Правитель Агрипа, прибувши до міста Амасія, почав переслідувати християн. Святий Василіск у в’язниці готувався до майбутнього мученицького подвигу. Уві сні йому з’явився Господь, Який обіцяв мученику Свою допомогу і передбачив йому мученицьку кончину в Команах. Святий Василіск просив темничних вартових відпустити його до рідного селища попрощатися з рідними. Його відпустили, бо шанували за святість життя і звершувані чудеса. Прийшовши додому, святий Василіск повідомив рідним, що бачиться з ними востаннє, і переконував їх твердо стояти за віру.

Коли Агрипа дізнався, що святий Василіск відпущений до рідних, то розлютився. Жорстоко покаравши темничних стражів, він послав за мучеником загін воїнів на чолі з жорстоким магістріаном (помічником правителя). Зустрівши святого Василіска, котрий повертався, магістріан одягнув на нього важкі кайдани, а ноги взув у мідні чоботи з вбитими в підошви цвяхами і відправив до Команів.

Дійшовши до одного селища, у спекотний полудень подорожні зупинилися в будинку жінки Трояни. Воїни пішли в дім відпочити і підкріпитися їжею, а святого мученика Василіска прив’язали до сухого дерева. Стоячи в тяжких кайданах під розпеченим сонцем, святий молився Богу. Раптово почувся Голос з неба: «Не бійся, Я з тобою». Земля захиталася, і зі скелі забило джерело. Магістріан, воїни і Трояна, перелякані землетрусом, вибігли із дому. Вражені чудом, яке сталося, вони звільнили мученика. До святого мученика приходили хворі жителі селища і отримували зцілення за його молитвою.

Коли, нарешті, мученик постав перед Агрипою, той наказав йому принести жертву язичницьким богам. Мученик відповів: «Я щогодини приношу Богові жертву хвали і подяки». Його повели до капища, де на святого Василіска миттєво з неба зійшов вогонь, який спалив капище, а ідолів, котрі стояли в ньому, розтрощив на порох. Тоді Агрипа в безсилій люті наказав відсікти святому Василіску голову, а тіло його кинути в річку. Смерть мученика настала 308 року.

Християни незабаром викупили святі мощі мученика і вночі таємно поховали на зораному полі. Через деякий час на цьому місці було побудовано церкву в ім’я святого мученика Василіска, куди перенесли мощі. По святим молитвам мученика стали відбуватися зцілення. Святителю Іоанну Златоусту (пам’ять 13 листопада) перед його смертю, яка настала в Команах, явився уві сні святий мученик Василіск і мовив: «Завтра будемо разом».

Про подвиг святого мученика Василіска повідав світові очевидець його страждань святий Євсигній (пам’ять 5 серпня).

Тропарі, кондаки, молитви та величання