Мученик Петро Ігнатов

Місяця листопада на 1-й день

Мученик Петро народився 1904 року у селі Андріївські Паліки Жиздринського повіту Калузької губернії у сім’ї селянина Івана Ігнатова. У селі він закінчив сільську школу і одружився з дівчиною з того ж села. Коли Петру виповнилося двадцять два роки, він був мобілізований на термінову службу, де прослужив три роки рядовим. У той час, поки він служив в армії, його дружина Анастасія переїхала в село Кунцеве під Москвою і влаштувалась працювати на фабрику ткалею.
Після демобілізації Петро оселився в дружини. У 1933 році подружжя поїхало на батьківщину до Брянської області, але проживши тут кілька місяців повернулося назад у Кунцеве. Петро влаштувався працювати сторожем на склад, вони оселилися з дружиною в гуртожитку.
За час служби Петра в армії Анастасія повністю приліпилася серцем до Бога і до церкви, тож і способом свого життя вже стала схожою на черницю. Повернувшись з армії, Петро був дуже здивований благочестям своєї дружини; і якщо раніше він не дивився настільки серйозно на питання віри й на те, наскільки важливо жити за заповідями Господніми й наскільки суттєво в цій справі особисте благочестя, то тепер дивлячись на життя подружжя, він глибоко замислився над цим і потягнувся слідом за нею до храму, до служб став читати духовні книги і зрештою цілком перейнявся свідомістю, що перспектива вічного життя куди важливіша, ніж миттєва суєта. Початок цього вічного життя і плоди благочестя він уже відчував у своїй власній душі – що, дійсно, Царство Боже всередині вас є (Лк. 17:21), а якщо воно всередині є, то і відчуватися людиною може зсередини вже тут, на землі. З того часу, як він повернувся з армії, життя подружжя стало воістину чернечим, і вже не про подружнє тілесне життя вони думали, а про те, як врятуватися, як догодити Господеві; відповідно цьому не було в них чад земних, а замість них були справи благочестя, якими вони й служили Богові, людям та своєму спасінню. Навіть зовні змінився вигляд Петра Івановича, і він став схожим більше на ченця, ніж на мирянина. Здобули вони собі й духовного наставника-старця в одному з ченців, що живуть у Сергієвому Посаді, яких після закриття Лаври багато оселилося тоді неподалік такої дорогої їхньому благочестивому серцю обителі.
Співробітники НКВС у селі бачили благочестиве православне подружжя і 20 жовтня 1937 року ухвалили рішення про їхній арешт. Але жодних свідчень і матеріалів у них не було, і вони почали викликати на допити сусідів по будинку, де жило подружжя, господаря квартири, у якого вони жили раніше, директора та деяких робітників складу.

19 листопада 1937 року трійка НКВС засудила Петра Івановича та його дружину Анастасію до восьми років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Петро Іванович Ігнатов помер 14 листопада 1941 року у виправно-трудовому таборі міста Норильська і був похований у невідомій могилі.