Мученик Павло Парфьонов

Місяця листопада на 3-й день

Павло Микитович Парфьонов займався торгівлею і був церковним старостою мітинського храму Касимівського повіту. Нещодавно у його будинку у селі Лощинине Касимівського району відкрилася церква. До революції більшість жителів Лощиніна працювали на фабриці Зайцева (тепер Касимовсеть) і одержуючи злиденну зарплату, часто брали товари в борг у Парфьонова. І ось іде, бувало, боржник у крамницю, щоб розплатитися. Парфьонов підраховує його борги і бачить, що бідоласі доведеться віддати майже всю получку. «Ее, брате! На що ж ти житимеш?» — каже він, закреслює боргові записи і ще дає робочому жменю цукерок: «На, неси гостинець хлопцям!»
Восени 1918 р. у Касимові спалахнуло повстання проти радянської влади. Частина незадоволених пройшла до міста через Лощиніне. І хоча тутешні селяни у повстанні не брали участь, до них незабаром прибув загін карателів-латишів. Людей вишикували в шеренгу, маючи намір розстріляти кожного десятого. Голова місцевої Ради зумів довести, що лощининці не бунтували. Тоді латиші взялися за Парфьонова. Даремно заступалося за нього все село — кінні латиші деякий час ганяли крамаря нагайками по селі, а потім застрелили. І ось тепер у Парфьоновській крамниці, свідку його добрих справ, відбуваються богослужіння. Здійснюються служби й у мітинській церкві, де він був старостою.