Мученик Олексій Нейдгардт

Місяця жовтня на 24-й день

Мученик Олексій Борисович Нейдгардт, російський політичний і державний діяч, народився 1863 року в Москві в іменитому дворянському роді з австрійським корінням. Дід його був бойовим генералом, учасником основних воєн Росії в XIX столітті, московським генерал-губернатором і генерал-ад’ютантом государя імператора Миколи I. Прадід – знаменитий російський полководець генералісимус Олександр Васильович Суворов. Батько його був обер-гофмейстером Найвищого Двору, дійсним таємним радником.

Олексій Борисович закінчив Пажеський корпус, Московське військове Олексіївське училище і в 1883-1894 перебував на державній військовій службі. Звільнившись, переїхав у родовий маєток у Нижньогородській губернії, де займався вихованням своїх чотирьох дітей, господарством і громадською діяльністю: був земським начальником. Дуже багато займався благодійністю, зокрема перераховував чималі кошти на потреби Церкви та будівництво храмів. Був членом кількох благодійних товариств і піклувальником притулків і навчальних закладів. З 30 липня 1905 по 5 січня 1906 служив Катеринославським губернатором, дійсним статським радником, звільнений у відставку через хворобу. Олексій Борисович мав безліч нагород і подяк, зокрема й від государя імператора. Двічі висувався на міністерські пости.

У жовтні 1917 був звільнений з державної служби більшовиками і виїхав у свій маєток у Нижньогородську губернію.

Разом із владикою Лаврентієм (Князєвим) і настоятелем Нижегородського кафедрального собору отцем Олексієм Порфир’євим Олексій Борисович у червні 1918 року підписав заклик проти закриття православних храмів, монастирів і конфіскації церковного майна. Утрьох їх заарештували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності, відправили в концтабір і розстріляли 6 листопада 1918 року.

Олексія Борисовича Нейдгарта зараховано до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.