Мученик Никифор Зайцев

Місяця травня на 8-й день.

Мученик Никифор народився 23 березня 1884 року в селі Пупки Рузського повіту Московської губернії в сім’ї селян Петра Костянтиновича і Марфи Созонтівни Зайцевих. Никифор закінчив сільську школу, з дитинства тягнувся до освіти і був людиною вельми начитаною; будучи працьовитим, він мав і міцне господарство, що при радянській владі накликало на нього багато біди.
Під час Першої світової війни Никифор був призваний в армію, але, як людина зрілого віку, із запасних, він був посланий служити в обозі. Повернувшись додому, він знову зайнявся селянським господарством. Віруюча людина і постійний парафіянин храму, він був членом церковної двадцятки і співав на криласі, був незмінним учасником хресних ходів і молебнів, закликав і односельців молитися Богові й ходити до церкви, не звертаючи уваги на гоніння. Ті, хто знав Никифора Петровича, свідчили про нього, що він був людиною глибоко церковною і бездоганної моралі, противником пияцтва і безвідмовним помічником. Під час масової колективізації він, хоч і не був згоден із тим, як вона проводилася, все ж таки вступив до колгоспу. Він звик у своєму господарстві до розміреної роботи, розрахованої на довгий селянський день, і був незгодний із вимогами надзвичайщини, коли багато чого починає робитися, за неможливості швидкого виконання, напоказ. Бувало, голова колгоспу почне підганяти, казати, що треба швидше працювати, і навіть покаже, як це, наприклад, швидше треба тиснути, але Никифор Петрович, як людина багатодосвідчена і на той час уже немолода, статечно на це відповість: “Ти зараз тільки попрацював, а мені цілий день працювати, і я так не зможу”. У колгоспі він ніколи не починав працювати, не помолившись, що, природно, не подобалося партійному начальству.

Настали гоніння 1937 року, коли знову, як у 1930 році, стали знищувати селян і використовували будь-який привід для їхнього арешту і засудження. Никифор Петрович був людиною віруючою – і цього було цілком достатньо для арешту; 23 вересня 1937 року його заарештували й ув’язнили у в’язниці у Волоколамську.
Як свідків було допитано голову і секретаря сільради та одного з колгоспників. Вони показали, що Никифор Зайцев, заговорюючи про розстріл Тухачевського та інших, говорив, що даремно розстрілюють: “Дивіться, який час – брат брата розстрілює”. Коли влітку 1937 року на зборах йшлося про людей, які заважають роботі в колгоспі, “Зайцев піднявся і крикнув: “Грабують наяву, все забирають, а ще доводять…” грюкнув дверима і пішов”. “Зайцев проти підписки на позики… Зайцев затятий релігійник, весь час клопочеться про ремонт церкви, у себе вдома в дні релігійних свят улаштовує молебні та співи… під час релігійного свята Великодня вмовляв колгоспників влаштувати ходу з іконами кажучи їм, що нібито нова конституція дозволяє робити це. Цього року під час обговорення питання про антирелігійну пропаганду Зайцев заявив: “Святе Письмо – це істинна правда, а все інше – антихристова брехня”. Зайцев співає на криласі в церкві”. “У своєму будинку Зайцев влаштував цілий іконостас і щовечора влаштовує піснеспів перед іконами, до того ж співає настільки голосно, що його чує вся вулиця. На колгоспній роботі Зайцев показав себе ледарем, рідко виходить на роботу, а коли виходить, то більше молитви співає”. “Зайцев є затятим церковником і першим ходатаєм у церковних справах… Колгоспникам каже, що потрібно вірити тільки Євангелію, а все, мовляв, інше, зокрема й колгоспи, – це “антихристові справи”. На держпозики Зайцев ніколи не підписується, заявляючи, що він проти допомоги антихристу. Зайцев державні поставки називає грабіжництвом”.
Слідчий, викликавши Никифора Петровича на допит, заявив:
– Слідство має дані, що ви маєте тісний зв’язок зі служителем релігійного культу… який часто відвідує ваш будинок; під час зустрічей із ним ведете розмови на політичні теми. Дайте свідчення з цього питання.

– Так, справді, священик відвідує мій дім – приходить у релігійні свята з молебнем, після молебню я влаштовував для нього чай… Вів я зі священиком розмови, як йде справа у нас зі збиранням врожаю. Розмов на політичні теми я з ним ніколи не вів.
– Слідству відомо, що ви серед односельців займаєтеся контрреволюційною та антирадянською агітацією. Слідство пропонує дати свідчення з цього питання.
– Контрреволюційною та антирадянською агітацією я ніколи не займався.
– Слідству відомо, що ви в червні 1937 року під час опрацювання постанови уряду “Про пільги колгоспникам із зернопостачань” виступили серед колгоспників із огидними контрреволюційними наклепами на партію та уряд і стверджували, що ця постанова є обманом колгоспників. Дайте свідчення з цього питання.
– Таких слів я не говорив; це про мене сказали тому, що зараз у Радянському Союзі більшість людей – наклепники, які зводять наклеп через дрібниці на людей. На моє переконання, таке зло розвелося тому, що не стало християнської віри, молодь не виховується в дусі християнського вчення про мораль.
– Слідству відомо, що у своїх розмовах із колгоспниками ви підтримували відомих контрреволюціонерів. Дайте свідчення з цього питання.
– Мої особисті переконання з цього питання такі: ці люди були розумними людьми, але вони зробили погано, що замість пропаганди своїх ідей пішли на зраду. Якби вони не зрадили, а пропагували свої ідеї, я вітав би їх. Я не згоден також із тим, що їх розстріляли, і вважаю це жорстокою карою.
– Слідство має дані, що ви виступаєте проти колгоспів і називаєте їх антихристовим підприємством. Дайте свідчення з цього питання.
– Колгоспи річ хороша, але народ не підготовлений до громадської роботи, і тому в колгоспах немає узгодженості в роботі. Я ще в період колективізації пропонував не поспішати зі створенням колгоспів, а спершу створити показові колгоспи, щоб люди переконалися в їхніх перевагах, а потім уже будувати колгоспи в масовому порядку.
– Слідство має дані, що ви виступаєте проти державних поставок, називаючи їх грабіжництвом. Дайте свідчення з цього питання.
– Ні, я проти державних поставок не виступав.
– Слідство має дані, що ви виступаєте проти державних позик. Дайте свідчення з цього питання.
– Ні, проти державних позик я не виступав.
– Слідству відомо, що ви клопотали про дозвіл священику ходіння з іконами по домівках громадян у дні релігійного свята Великодня і підмовляли на це колгоспників. Дайте свідчення з цього питання.

– Мені священик пояснив, що зараз у конституції сказано, що ми маємо право влаштовувати ходу з іконами без усяких дозволів місцевої влади… Священик ходив по селу з Євангелієм і хрестом. Священик мені показав книжку і каже: “Ось я про всяк випадок у кишені ношу конституцію, щоб за прискіпування сільради показати їм ту графу, в якій дозволяється здійснювати ці обряди”.
– Хто ще крім вас дотримується ваших поглядів у вашому селі?
– Моїх поглядів дотримується моя дружина Марія Гнатівна. У мене вдома часто буває священик, і ми з ним ведемо розмови на релігійні теми. Я сам був членом церковної ради і співав на криласі.
– На які теми ви вели розмови зі священиком?
– Ми розмови вели тільки на релігійні теми.
На цьому слідство було закінчено, і Никифора Петровича перевели в Таганську в’язницю в Москві. 11 листопада 1937 року трійка НКВС засудила його до восьми років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і його відправили на Біломорсько-Балтійський канал на станцію Медвеж’єгорськ. Після того як роботи тут стали згортатися, Никифор Петрович був відправлений у Каргопольлаг в Архангельській області, куди він прибув 28 липня 1941 року. У таборі йому довелося плести рибальські сітки.
Никифор Петрович Зайцев помер 21 травня 1942 року в Каргопольлазі та був похований у безвісній могилі.