Мученик Лонгін сотник, що при Хресті Господньому p1avr62kmfstu1b6cbvo8s1aeo3
Житія святих,  Жовтень

Мученик Лонгін сотник, що при Хресті Господньому

Місяця жовтня на 16-й день.

Коли Господь наш Іісус Христос, за невимовною Своєю милістю, благоволив врятувати нас від погибелі Своїм вільним стражданням, Хрестом, смертю і Воскресінням, тоді один сотник, на ім’я Лонгін, родом з Каппадокії, перебуваючи під владою Пілата, був приставлений зі своїми воїнами служити під час страждання і розп’яття Іісуса Христа. Побачивши чудеса, що відбулися при хресті Христовому: землетрус, затемнення сонця, відкриті труни, мерці, які повстали з них, і розпадання каміння, сотник Лонгін сповідував, що Христос є Син Божий. Про цю подію Божественний євангеліст Матфей так говорить: “Сотник же і ті, що стерегли з ним Іісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий” (Мф. 27:54. Порівн. Мк. 15 і Лк. 23:47). Так свідчить про сотника Лонгина, який увірував у Христа, Божественне Євангеліє. Переказ же церковний до засвідченого в Євангелії додає, що Лонгін був той воїн, який простромив ребра розп’ятого Господа Іісуса Христа і від крові й води, що витікли, отримав зцілення хворих очей своїх. Той самий Лонгін був і серед вартових, приставлених Пілатом до Животворящого Тіла Іісуса Христа, що лежало у гробі. Коли ж Господь славно воскрес із гробу і Своїм дивовижним постанням навів на варту жах, тоді Лонгін і два воїни остаточно увірували в Христа і стали проповідниками Воскресіння Христового, бо вони сповістили Пілата й архієреїв про те, що сталося. Архієреї та старійшини, влаштувавши нараду, дали воїнам достатньо грошей, щоб вони приховали про воскресіння Христове і сказали, що учні Христа, прийшовши вночі, вкрали Його, коли вони спали (Мф. 28:11-13). Однак Лонгін грошей не взяв і приховати дива не захотів, а ще старанніше став свідчити про нього, і свідоцтво його було істинним. Тому Пілат і все іудейське сонмище зненавиділи Лонгіна і весь гнів свій, який вони раніше мали на Христа, звернули тепер на Лонгіна. Лонгін відкрито проповідував про Христа, що Він є Істинний Бог, і що він, Лонгін, був свідком животворящої смерті Його і воскресіння. За це свідчення Лонгін зазнав ненависті й гоніння з боку ворогів Іісуса Христа, які стали вишукувати причину, щоб занапастити його, але, не знаходячи за ним провини, не наважувалися, бо Лонгін був найстарішим із воїнів, людиною чесною і відомою самому кесареві. Коли ж Лонгін дізнався про їхній злий намір, то захотів краще бути відкинутим від них і залишитися з Христом, ніж жити в землях іудейських. Він залишив свій військовий сан, одяг і пояс і, взявши двох друзів своїх, які мали таку саму ревність за Христом, ухилився від народного спілкування і присвятив себе на служіння Єдиному Богові. Прийнявши хрещення від святих апостолів, Лонгін незабаром залишив Єрусалим і пішов зі своїми друзями до Каппадокії; там він став проповідником і апостолом Христовим і багатьох навернув від омани до Бога. Потім, залишивши місто, Лонгін став жити в селищі свого батька, проводячи безмовне життя – у пості та молитвах.

Незабаром стало відомим усім зборам іудейським в Єрусалимі, що Лонгін поширює своє вчення по всій Каппадокії і проповідує про воскресіння Христове. Тоді архієреї та старійшини іудейські, сповнені заздрості й гніву, пішли до Пілата з багатьма дарами і стали просити його надіслати послання кесареві до Риму зі сповіщенням про те, що Лонгін відкинув від себе військовий сан, відмовився від підпорядкування римській владі і обурює в Каппадокії народ, проповідуючи їм про іншого царя. Пілат, прийнявши дари, погодився на прохання іудеїв і відправив до кесаря Тіверія послання, що містило сильний наклеп на Лонгіна. Разом із цим листом Пілата євреї послали від себе багато золота кесареві й тим самим купили смерть святому Лонгіну: бо незабаром від кесаря Тиверія прийшов наказ віддати Лонгіна на смерть, як супротивника кесареві. Пілат негайно ж послав воїнів до Каппадокії, щоб відтяти голову Лонгіна і принести її до Єрусалима для засвідчення єврейського сонмища в смерті Лонгіна. На прохання іудеїв Пілат наказав також вбити і тих двох воїнів, які разом із Лонгіном залишили військовий сан і там же в Каппадокії з ним разом проповідували Христа.

Коли послані дійшли до країни Каппадокійської, то стали старанно розпитувати про Лонгіна, де він живе; дізнавшись, що він перебуває в селищі свого батька, вони поспішили туди, намагаючись показати, що відшукують Лонгіна не для вбиття, а нібито для надання йому деякої почесті. Вони боялися, щоб Лонгін не уникнув їхніх рук і щоб їм не повернутися до тих, хто їх послав, ні з чим; тому-то вони і хотіли таємно схопити його.

Тим часом святий Лонгін, за одкровенням Божим, дізнався про мученицький вінець, що готувався йому. Він вийшов сам назустріч посланим від Пілата і люб’язно привітав їх. Ті ж, не знаючи його, запитували:

— Де Лонгін, який колись був сотником?

— Навіщо вам його потрібно? – запитав їх зі свого боку Лонгін.

— Ми чули, – відповідали воїни, – що він людина добра, і хочемо відвідати його; ми воїни, а він був сотником воїнів, – тому ми й хочемо бачити його.

Тоді Лонгін сказав:

— Прошу вас, панове мої, зайдіть до мене в дім і відпочиньте трохи з дороги, а я сповіщу Лонгіна про вас, бо я знаю, де він мешкає, і тоді він сам прийде до вас, бо мешкає недалеко звідси.

Воїни зайшли до Лонгіна, і він запропонував їм рясне частування. Коли ж настав вечір і воїни сильно розвеселилися від вина, то вони розповіли Лонгіну, навіщо вони послані. Але попередньо просили його і взяли з нього клятву, що він нікому не передасть цієї таємниці; воїни боялися, щоб хто-небудь не розповів Лонгіну і щоб він не втік від них; при цьому вони сказали йому:

— Ми послані відтяти голови Лонгіну і двом друзям його, бо таке прийшло повеління до Пілата від кесаря.

Лонгін, почувши, що і друзів його шукають умертвити, послав по них скоріше, запрошуючи їх до себе; сам же не хотів сказати воїнам, – доки не прийдуть його друзі, – що він і є сам Лонгін. Коли воїни заснули, Лонгін став на молитву, і всю ту ніч старанно молився Богу, готуючись до смерті. З настанням ранку, воїни, поспішаючи вирушити в дорогу, просили Лонгіна вказати їм того, кого вони шукають. Тоді Лонгін сказав їм:

— Зачекайте трохи, панове мої, – я послав за ним, і він негайно прийде до вас: повірте мені, що той, кого ви шукаєте, сам віддасть себе в руки ваші, – тільки трохи зачекайте.

Потім Лонгін дізнався, що друзі його йдуть: негайно він вийшов до них назустріч і, поцілувавши, обійняв їх і сказав:

— Радійте, раби Христові, мої ж соратники, радійте разом зі мною, бо наблизилися веселощі наші, – настав час звільнення нашого від тілесних уз; ось тепер ми разом постанемо перед Господом нашим Іісусом Христом. Ми бачили Його страждаючим, розп’ятим, похованим і воскреслим зі славою; тепер же побачимо сидячим праворуч Бога і наситимося спогляданням слави Його.

Сказавши це своїм друзям, Лонгін розповів їм, що від Пілата і синедріону іудейського прийшли воїни, щоб убити їх за свідчення про воскресіння Христове. Почувши це, вони зраділи, що сподобляться бути причасниками вінця мученицького і скоро постануть перед Господом своїм, Якого вони полюбили від щирого серця. Привівши, потім, своїх друзів до воїнів, Лонгін сказав:

— Ось вам Лонгін і два друга його! Я – Лонгін, якого ви шукаєте; а ці двоє – два мої друзі, які разом зі мною бачили воскресіння Христове й увірували; робіть із нами, що вам наказано тими, хто вас послав.

Почувши це, воїни здивувалися і спочатку не повірили, що перед ними сам Лонгін; потім, упевнившись в істині цього, вони засоромилися і не бажали вбивати свого благодійника. Але Лонгін примушував виконати веління, сказавши при цьому:

— Ви нічим не можете краще віддячити мені за мою любов до вас, як послати мене до Господа мого, Якого я давно бажаю бачити.

Одягнувшись потім у білі похоронні ризи і вказавши рукою на прилеглий пагорб, Лонгін повелів домашнім своїм поховати там тіло його і двох друзів своїх. Після цього, помолившись і віддавши всім останнім поцілунок, Лонгін і двоє друзів його схилили під меч голови свої. Воїни, усікнувши їх, узяли із собою главу святого Лонгіна й пішли; тіла ж святих поховали з честю на тому місці, яке вказав сам святий Лонгін.

Прийшовши до Єрусалима, воїни принесли туди чесну главу святого Лонгіна і віддали її Пілату для засвідчення його і всього сонмища іудейського в убивстві Лонгіна. Пілат та іудеї, побачивши главу святого, повеліли кинути її за містом, і вона довго лежала там разом зі сміттям, поки не була засипана пилом.

Господь же “береже усі кістки” (Пс. 33:21) угодників Своїх, зберіг у цілості й главу святого Лонгіна, що перебувала в смітті.

І коли Господь захотів прославити Свого раба на землі перед людьми, якого вже прославив на небі перед ангелами, то відкрив главу святого таким чином. Одна жінка, християнка, вдова з Каппадокії, осліпла обома очима і довго шукала допомоги від лікарів, але не отримувала. Після цього вона надумала піти в Єрусалим – поклонитися святим місцям і шукати там допомоги Божої осліплим своїм очам. Взявши свого єдиного сина, вона вирушила з ним у дорогу. Але, дійшовши до святих місць, син її захворів і за кілька днів помер; вдова та була гірко засмучена смертю сина: вона плакала про подвійну втрату, бо втратила і очі, і сина, що був немов би світлом для її очей і провідником для неї. І ось, коли вдова та гірко й невтішно плакала, їй з’явився у видіннях святий Лонгин і втішив її, пообіцявши їй, що вона побачить свого сина в небесній славі й отримає світло для очей своїх. Він розповів їй усе про себе: як він був під час страждання, розп’яття, поховання і воскресіння Христового, як потім проповідував у Каппадокії Христа і постраждав за Нього зі своїми друзями. При цьому він повелів їй іти за місто і знайти там його голову, що лежала в смітті і засипана пилом.

— Тобі призначено, – сказав при цьому святий Лонгін, – знайти її для твого зцілення.

Втішившись від печалі, вдова встала і попросила провести її за місто; коли ж туди вели, вона сказала тим, хто проводжав її:

— Де побачите велику купу наметеного сміття, там мене і поставте.

Вони так і зробили. Знайшовши велику кількість наметеного сміття, вони привели її туди, і вона почала своїми руками розгрібати сміття і розкопувати пил: хоча вона і нічого не бачила очима, але мала велику віру словам, сказаним їй у видіннях святим Лонгіном. І негайно ж, за розсудом Божим, вона отримала те, чого шукала, і раптово побачила світло сонячне; бо очі її відкрилися і вона побачила главу святого, що лежала в пилу. Вдова та зраділа не стільки тому, що побачила світло сонячне, скільки тому, що знайшла главу святого, завдяки якій отримала прозріння. І прославляла вона Бога і величала раба Його – святого Лонгіна.

Взявши й облобизавши главу святого, жінка з радістю понесла її до свого дому; омила її, помазала запашними мазями і так зраділа знаходженню цього духовного скарбу, що забула смуток свій про померлого сина. Наступної ночі святий Лонгін знову з’явився їй у великому світлі, ввів сина її до неї, у блискучому шлюбному вбранні, і, люб’язно й по-батьківськи обійнявши його, сказав удові:

— Дивись, жінко, на свого сина, про якого ти журишся і плачеш: ось яка честь і слава йому – дивись на нього і втішайся. Бог зарахував його до небесних чинів, які перебувають у Царстві Його. Я ж тепер узяв його від Спасителя, і він ніколи не буде віддалений від мене. Ось, візьми мою голову й тіло свого сина і поховай їх в одному ковчезі, і не плач за своїм єдиним сином, і нехай не бентежиться серце твоє, бо велику славу, радість і нескінченну веселість дано йому від Бога.

Коли жінка почула це, то поспішно встала і поклала главу мученика в один ковчег із тілом свого померлого сина і потім повернулася до себе додому, прославляючи і хвалячи Бога. Досягнувши своєї батьківщини, вона поховала на чесному місці тіло свого сина і главу мученика, помисливши так при цьому:

– Тепер я знаю, що “тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для блага” (Рим. 8:28): я шукала зцілення очей тілесних, а знайшла разом з тим і зцілення очей душевних. Я була одержима скорботою про смерть мого сина, тепер же маю його на небі, таким, що стоїть перед Богом у славі, з пророками і мучениками; з ними він завжди радіє, і з Лонгіном у Царстві Христовому носить хрест – знамено переможного знамення, посеред ангелів, і, як учень Лонгіна, радісно оспівує: “воістину Божий Син цей був” і є і буде. Царство Його – Царство всіх віків, і владарювання Його в усякому роді і роді. Слава Йому навіки. Амінь.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь мученику Лонгину сотнику, иже при Кресте Господни, глас 4

Му́ченик Твой, Го́споди, Ло́нгин,/ во страда́нии свое́м вене́ц прия́т нетле́нный от Тебе́, Бо́га на́шего:/ име́яй бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́,/ сокруши́ и де́монов немощны́я де́рзости./ Того́ моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак мученику Лонгину сотнику, иже при Кресте Господни, глас 4

Ве́село возра́довася Це́рковь/ в па́мяти днесь приснопа́мятнаго страда́льца Ло́нгина, взыва́ющи:// Ты моя держа́ва, Христе́, и утвержде́ние.

Молитва мученику Лонгину сотнику, иже при Кресте Господни

О, святы́й му́чениче Ло́нгине! Пила́том повеле́но тебе́ бы́ло с воинами ста́ти на стра́же при кресте́ Го́спода Иису́са. Ты́ же, неду́говав очи́ма и исцеле́в от ка́пли кро́ви Го́спода, капнувшей тебе́ в о́чи, обре́л и духо́вное прозре́ние и, ви́дя чудеса́, при распя́тии Го́спода происходившие, и тру́с, и со́лнечное затмение, и ме́ртвых из гробо́в воскресе́ние, испове́дал я́вно Иису́са Христа́ Сыно́м Бо́жиим. И с кустоди́ею у гро́ба Госпо́дня находя́сь, и Воскресе́ние Христо́во в тре́пете зря́, сре́бренники, даваемые синедрионом за скрытие воскресе́ния, ты́ отве́рг и, Христа́ пропове́дав, во главу́ усе́чен бы́в. И по усечении главы́ вдове́ не́коей, очи́ма неду́говавшей, во сне́ явившись, и е́й, обретшей честну́ю главу́ твою́, прозре́ние дарова́л еси́. Мо́лим тя́, святы́й му́чениче Христо́в Ло́нгине, боля́щим очи́ма яви́ ско́рую по́мощь твою́ и исцели́ и́х, дабы́, освободившись от неду́га своего́, не захотели они́ ви́дети ничего́, распаляющаго сластолю́бие, но к созерца́нию духо́вной красоты́ устремились, сла́вя Бо́га. Ами́нь.

Молитва 2-я мученику Лонгину сотнику, иже при Кресте Господни

О, святы́й уго́дниче Бо́жий, му́чениче Ло́нгине! По́двигом до́брым подвиза́вся на земли́, восприя́л еси́ на Небесе́х вене́ц пра́вды, его́же угото́вал есть Госпо́дь всем лю́бящим Его́. Те́мже взира́юще на святы́й твой о́браз, ра́дуемся о пресла́внем сконча́нии жи́тельства твоего́ и чтим святу́ю па́мять твою́. Ты же, предстоя́ Престо́лу Бо́жию, приими́ моле́ния на́ша и ко Всеми́лостивому Бо́гу принеси́, о е́же прости́ти нам вся́кое прегреше́ние и помощи́ нам ста́ти проти́ву ко́знем диа́вольским, да изба́вльшеся от скорбе́й, боле́зней, бед и напа́стей и вся́каго зла, благоче́стно и пра́ведно поживе́м в ны́нешнем ве́це и сподо́бимся предста́тельством твои́м, а́ще и недосто́йни есмы́, ви́дети блага́я на земли́ живы́х, сла́вяще Еди́наго во святы́х Свои́х сла́вимаго Бо́га, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Молитва 3-я мученику Лонгину сотнику, иже при Кресте Господни

О, святы́й му́чениче Ло́нгине со́тниче! Ты некогда на стражи при Кресте Спасителя Пилатом поставлен был еси, обаче, ви́дя чудеса́, при распя́тии Го́спода бы́вшая, и трус, и затме́ние со́лнца, и ме́ртвых из гробо́в воскресе́ние, испове́дал еси́ я́ве Иису́са Сы́на бы́ти Бо́жия и, истину сию небоязненно повсюду проповедовав, во главу́ усече́н был еси́.
Ныне же, Престолу Божию предстоя, призри с небесе на просящих твоея́ по́мощи и я́ко при́сный благоде́тель и хода́тай, моли́ Христа́ Бо́га, да сохрани́т нас от вся́каго лю́таго обстоя́ния, тру́са, пото́па, огня́, меча́, наше́ствия иноплеме́нник и междоусо́бныя бра́ни. Да не осу́дит Господь нас, гре́шных, по беззако́нием на́шим, и да не во зло обрати́м блага́я, да́руемая нам от Всеще́драго Бо́га, но во сла́ву свята́го и́мене Его́ и в прославле́ние кре́пкаго твоего́ заступле́ния.
Моли́ся, святче Божий, да пода́ст нам Госпо́дь тишину́ в по́мыслех, воздержа́ние от па́губных страсте́й и от вся́кия скве́рны, и да укрепи́т во всем ми́ре Святу́ю, Собо́рную и Апо́стольскую Це́рковь, ю́же стяжа́л есть честно́ю Свое́ю Кро́вию, да утверди́т в ней ду́х живы́я пра́выя ве́ры и благоче́стия, да вся ве́рная ча́да ея́, чи́стии от суему́дрия и суеве́рия, ду́хом и и́стиною покланя́ются Ему́ и усе́рдно творят за́поведи Его́, да вси мы в ми́ре и благоче́стии поживе́м в настоя́щем ве́це и дости́гнем блаже́нныя ве́чныя жи́зни на Небеси́, благода́тию Го́спода на́шего Иису́са Христа́, Ему́же подоба́ет вся́кая сла́ва, честь и держа́ва со Отце́м и Святы́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ д7:

Мyченикъ тв0й, гDи, л0ггінъ, во страдaніи своeмъ вэнeцъ пріsтъ нетлённый t тебє2 бGа нaшегw: и3мёzй бо крёпость твою2, мучи1телей низложи2, сокруши2 и3 дeмwнwвъ немощны6z дeрзwсти. Тогw2 моли1твами спаси2 дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ д7.

Под0бенъ: Kви1лсz є3си2:

Вeселw возрaдовасz цRковь, въ пaмzти днeсь приснопaмzтнагw страдaльца л0ггіна, взывaющи: ты2 моS держaва, хrтE, и3 ўтверждeніе.

Ще в розробці

Знайшли помилку