Мученик Христофор Лікійський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 9-й день

На острові Егіна є монастир святого мученика Христофора. Він розташований за пʼятнадцять хвилин ходьби від порту. Там зараз живуть лише кілька стареньких немічних черниць, і немає особливих святинь. Монастир цікавий історією святого, на честь котрого він отримав свою назву, — святого Христофора, який прийняв мученицьку кончину між 249 і 251 роками від Різдва Христового.

За часів правління римського імператора Декія Рим вів військові дії на півночі Африки. Під час цих військових дій було взято в полон і привезено до Малої Азії величезну, страхітливого вигляду людину на імʼя Ребровей. Його товаришами за нещастям виявилися християни, і, коли він побачив, яким переслідуванням піддають їх Декій та місцевий правитель, він почав молитися про те, щоб Бог допоміг йому заговорити латинською мовою, і він теж зміг би сповідувати свою віру. Коли він молився, перед ним зʼявилася людина у вбранні зі світла і сказала: «Бог почув твої молитви, Ребровею. Вставай, і Він дасть тобі дар Свого Святого Духа». Людина торкнулася його губ, і Ребровей зрозумів, що тепер може вільно висловлюватися латиною.

Ребровей пішов до правителя і запитав: «Навіщо ти віддав душу дияволу? Я теж християнин і не стану поклонятися богам, які навіть не можуть самі за себе заступитися». Вартовий, котрий стояв поруч, вдарив його за ці зухвалі слова, а він сказав: «Мій Христос не дозволить мені відповісти тобі тим самим, але якщо я розсерджуся, всі царі цієї імперії, зібравшись разом, не переможуть мене». Правитель повідомив про цю погрозу начальнику регіону, і той наказав війську із двохсот солдатів узяти Ребровея під варту.

Коли прийшли, щоб узяти його, він молився, стоячи на колінах, і попросив солдатів почекати, поки він закінчить. Солдати сказали, що не хочуть чекати, оскільки голодні, а з собою їжі в них немає. Ребровей відповів: «Дайте мені ті шматочки хліба, що у вас є, і побачите, що може зробити мій Бог». Він помолився, і хліба стало багато. Бачачи це, солдати увірували і вирішили слідувати за ним і Християнським Богом. Вони відразу ж пішли до святого Вавили, єпископа Антіохії, і прийняли від нього Хрещення, а Ребровей отримав від нього імʼя Христофор.

Христофора закували в кайдани і привели до самого імператора Декія. За переданням, Декій так злякався, побачивши його, що впав з піднесення, на якому стояв його престол. Святий Христофор сказав: «Якщо ти так боїшся мене, котрий всього лише людина, чому не боїшся Бога?» Декій у гніві наказав йому зректися Христа і поклонитися римським богам. Христофор відмовився. Декій піддав його мукам. Воїн стійко переніс усі тортури. Потім його замкнули в одній кімнаті з двома блудницями, які мали схилити його до зречення від віри. Коли ці жінки увійшли до кімнати, Христофор стояв на колінах у молитві. Він негайно піднявся, і вони застигли від страху, побачивши його. Всю ніч він розповідав їм про Господа Іісуск Христа і про майбутнє життя. Жінки увірували. Коли вони йшли, охоронець запитав: «Ну що, вмовили його?» Вони відповіли: «Ні, це він умовив нас», — і кати повели їх геть, на страждання і мученицьку кончину.

Розгніваний імператор велів кинути Христофора в бурхливе полумʼя, але вогонь згас, не торкнувшись ні самого Христофора, ні його одягу. Багато хто зі свідків цього дива увірував і сам прийняв мученицький вінець, як і ті дві сотні солдатів, яких привів до Христа святий Христофор. Зрештою Декій наказав обезголовити його. Після страти місцевий єпископ на імʼя Петро підкупив воїнів, і вони віддали йому тіло мученика для поховання.

Через деякий час Декій тяжко захворів. Він відчував найжорстокіші страждання, але не міг померти. Він зрозумів, що це — покарання від Бога, і сказав дружині: «Це через те, що я вбив Христофора. Якщо я доторкнуся до нього, отримаю звільнення». Тоді, після страти святого Христофора, християни зібрали і зберегли землю, на яку стекла його кров. Тепер до ліжка імператора принесли цієї землі. Слуги змішали її з водою і піднесли Декію. Імператор випив її і помер.

Греки дуже люблять ще одну розповідь про святого Христофора, яка, хоча й офіційно не входить до його житія, відома: він працював човнярем на річці, перевозив людей на інший берег. Одного разу під час повені він безкоштовно переніс через річку на плечах дитину. Цією дитиною виявилося Немовля Христос, Який і дав йому імʼя Христофор, тобто «той, хто несе Христа».

Тропарі, кондаки, молитви та величання