Мученик Феодот корчемник

Місяця листопада на 7-й день

Святий мучений Феодот жив у 2-й половині III століття у місті Анкірі, Галатійській області, і мучеником помер за Христа на початку IV століття. Святий Феодот був “корчемником”, мав свій готель, був одружений. Вже тоді він досяг високої духовної досконалості: дотримувався чистоти та цнотливості, виховував у собі стриманність до речей, підкорював тіло духу, вправляючись у пості та молитві. Своїми розмовами він приводив іудеїв та язичників до християнської віри, а грішників – до каяття та виправлення. Святий Феодот сприйняв від Господа дар зцілень і лікував хворих.

Під час гоніння імператора Діоклітіана (284-305) на християн у місто Анкіру був призначений відомий своєю жорстокістю правитель Феотекн. Багато християн бігли з міста, залишаючи свої будинки та майно. Феотекн сповістив усіх християн, що вони зобов’язані принести жертву ідолам, у разі відмови будуть віддані на муки і смерть. Язичники наводили християн на муки, а майно їх розкрадали.

У країні настав голод. У ці суворі дні святий Феодот у своєму готелі давав притулок християнам, що залишилися без даху над головою, годував їх, приховував тих, хто зазнавав переслідувань, зі своїх запасів давав у розорені церкви все необхідне для здійснення Божественної літургії. Він безстрашно проникав у в’язниці, допомагаючи невинно засудженим, переконуючи бути до кінця вірними Христу Спасителеві. Феодот не боявся ховати останки святих мучеників, таємно виносячи їх чи викуповуючи за гроші у воїнів. Коли в Анкірі християнські церкви були розорені та закриті, Божественну літургію почали здійснювати у його готелі. Усвідомлюючи, що він теж матиме мученицький подвиг, святий Феодот у розмові зі священником Фронтоном передбачив, що він незабаром доставить мученицькі мощі на місце, обране ними обома. На підтвердження цих слів святий Феодот віддав свій перстень священникові.

Тоді смерть за Христа прийняли сім святих дів, з яких старша, свята Текуса, була тіткою святого Феодота. Святі діви – Текуса, Фаїна, Клавдія, Матрона, Іулія, Олександра та Єфрасія з юних років присвятили себе Богу, жили в постійних молитвах, пості, помірності, добрих справах і все досягли старечого віку. Наведені на суд як християнки святі діви мужньо сповідали перед Феотекном свою віру в Христа і були віддані катуванням, але залишилися непохитними. Тоді правитель зрадив їх безсоромним юнакам на осквернення. Святі діви палко молилися, просячи у Бога допомоги. Свята Текуса впала до ніг юнаків, знявши головне покривало, показала їм свою сиву голову. Юнаки схаменулися, самі заплакали і пішли геть. Тоді правитель наказав, щоб святі взяли участь у святкуванні “обмивання ідолів”, як це робили язичницькі жриці, але святі діви знову відмовилися. За це їх засудили до смерті. Кожен на шию був прив’язаний важкий камінь, і всі сім святих дів були втоплені в озері. Наступної ночі свята Текуса з’явилася уві сні святому Феодоту, просячи дістати тіла їх і поховати по-християнськи. Святий Феодот, взявши із собою свого друга Поліхронія та інших християн, попрямував до озера. Було темно, і шлях вказувала лампада, що горіла. Тим часом перед вартою, поставленою язичниками на березі озера, з’явився святий мученик Сосандр. Залякана варта втекла. Вітер відігнав воду на інший бік озера. Християни підійшли до тіл святих мучениць і відвезли їх до церкви, де й поховали. Дізнавшись про викрадення тіл святих мучениць, правитель розлютився і наказав хапати без розбору всіх християн і віддавати їх мукам. Було схоплено і Поліхронія. Не витримавши катувань, він вказав на святого Феодота як винуватця викрадення тіл. Святий Феодот почав готуватися до смерті за Христа; піднісши разом з усіма християнами старанні молитви, він заповів віддати його тіло священникові Фронтону, якому раніше віддав свій перстень. Святий постав перед судом. Йому показали різні знаряддя мук і разом з тим обіцяли великі почесті та багатство, якщо він зречеться Христа. Святий Феодот прославив Господа Ісуса Христа, сповідав свою віру в Нього. У люті язичники мучили святого тривалим катуванням, але сила Божа підтримала святого мученика. Він залишився живим і був відведений у в’язницю. Наступного ранку правитель знову наказав катувати святого, але невдовзі зрозумів, що похитнути його мужність неможливо. Тоді він наказав відсікти голову мученикові. Страта відбулася, але буря, що піднялася, завадила воїнам спалити тіло мученика. Воїни, сидячи в наметі, залишилися стерегти тіло. У цей час священик Фронтон проходив близькою дорогою, ведучи осла з поклажею вина зі свого виноградника. Біля місця, де лежало тіло святого Феодота, осел раптом упав. Воїни допомогли підняти його і розповіли Фронтону, що стережуть тіло страченого християнина Феодота. Священик зрозумів, що Господь привів його сюди. Він поклав святі останки на віслюка і привіз їх на місце, вказане святим Феодотом для свого поховання, і з честю віддав землі. Згодом він спорудив на цьому місці церкву. Святий Феодот прийняв смерть за Христа 7 червня 303 чи 304 року, а згадується його пам’ять 18 травня, у день смерті святих дів.

Тропарі, кондаки, молитви та величання