Мученик Феодот Анкірський і мучениці сім дів: Олександра, Текуса, Клавдія, Фаїна, Євфрасія, Матрона та Юлія

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 18-й день

Святий мученик Феодот і святі мучениці сім дів: Олександра, Текуса, Клавдія, Фаїна, Євфрасія, Матрона та Юлія  — жили в другій половині III століття в місті Анкірі, Галатійської області, і мученицьки померли за Христа на початку IV століття. Святий Феодот був «корчемником», мав свою гостиницю, був одружений. Уже тоді він досягнув високої духовної досконалості: дотримувався чистоти й ціломудреності, виховував у собі стриманість, підкоряв плоть духу, вправляючись у пості й молитві. Своїми бесідами він приводив іудеїв і язичників до християнської віри, а грішників приводив до каяття й виправлення. Святий Феодот прийняв від Господа дар зцілень і лікував хворих покладанням на них рук.

Під час гоніння імператора Діоклітіана (284–305) на християн до міста Анкіри було призначено відомого своєю жорстокістю правителя Феотекна. Багато християн втекли із міста, залишаючи свої будинки і майно. Феотекн сповістив усіх християн, що вони зобов’язані принести жертву ідолам, а якщо відмовляться, то їх віддадуть на муки і смерть. Язичники приводили християн на муки, а майно їхнє розкрадали.

У країні настав голод. Святий Феодот у ці суворі дні у своїй гостиниці давав притулок християнам, які залишилися без даху над головою, годував їх, переховував тих, хто зазнавав переслідувань, зі своїх запасів давав до розорених церков все необхідне для звершення Божественної літургії. Він безстрашно проникав до в’язниць, надаючи допомогу невинно засудженим, переконуючи бути до кінця вірними Христу Спасителю. Феодот не боявся ховати останки святих мучеників, таємно несучи їх або викуповуючи за гроші у воїнів. Коли в Анкірі християнські церкви були розорені і закриті, Божественну літургію стали звершувати в його гостиниці. Усвідомлюючи, що на нього теж чекає мученицький подвиг, святий Феодот у бесіді зі священником Фронтоном передбачив, що йому незабаром доставлять мученицькі мощі на місце, вибране ними обома. На підтвердження цих слів святий Феодот віддав свій перстень священникові.

У той час смерть за Христа прийняли сім святих дів, із яких старша, свята Текуса, була тіткою святого Феодота. Святі діви: Олексндра, Текуса, Клавдія, Фаїна, Євфрасія, Матрона та Юлія — з юних років присвятили себе Богові, жили в постійних молитвах, пості, стриманості, добрих справах і всі досягли старечого віку. Приведені на суд як християнки, святі діви мужньо сповідали перед Феотекном свою віру в Христа і були піддані катуванням, але залишилися непохитними. Тоді правитель віддав їх безсоромним юнакам на осквернення. Святі діви гаряче молилися, просячи у Бога допомоги. Свята Текуса впала до ніг юнаків, знявши головне покривало, і показала їм свою сиву голову. Юнаки схаменулися, самі заплакали і пішли геть.

Тоді правитель повелів, щоб святі взяли участь у святкуванні «обмивання ідолів», як це робили язичницькі жриці, але святі діви знову відмовилися. За це їх було засуджено до смерті. Кожній на шию прив’язали важкий камінь, і всіх сімох святих дів втопили в озері. Наступної ночі свята Текуса явилася уві сні святому Феодоту, просячи дістати тіла їхні і поховати по-християнськи. Святий Феодот, узявши з собою свого друга Поліхронія та інших християн, попрямував до озера. Було темно, і шлях вказувала палаюча лампада. Тим часом перед вартою, поставленою язичниками на березі озера, з’явився святий мученик Сосандр. Перелякана варта вдалася до втечі. Вітер відігнав воду на інший бік озера. Християни підійшли до тіл святих мучениць і відвезли їх до церкви, де й поховали. Дізнавшись про викрадення тіл святих мучениць, правитель розлютився і наказав хапати без розбору всіх християн та піддавати їх мукам. Був схоплений і Поліхроній. Не витримавши катувань, він вказав на святого Феодота як винуватця викрадення тіл. Святий Феодот став готуватися до смерті за Христа; піднісши разом зі всіма християнами ревні молитви, він заповів віддати його тіло священнику Фронтону, якому раніше віддав свій перстень.

Святий постав перед судом. Йому показали різні знаряддя мук і водночас обіцяли великі почесті й багатство, якщо він зречеться Христа. Святий Феодот прославив Господа Іісуса Христа і сповідав свою віру в Нього. У люті язичники піддали святого тривалим катуванням, але сила Божа підтримала святого мученика. Він залишився живий і його відвели до темниці. Наступного ранку правитель знову наказав катувати святого, але незабаром зрозумів, що похитнути його мужність неможливо. Тоді він наказав відсікти голову мученику. Страта відбулася, але буря, що здійнялася, завадила воїнам спалити тіло мученика. Воїни, сидячи в наметі, залишилися стерегти тіло. У цей час священник Фронтон проходив дорогою неподалік, ведучи осла з поклажею вина зі свого виноградника. Біля місця, де лежало тіло святого Феодота, віслюк раптом упав. Воїни допомогли підняти його і розповіли Фронтону, що стережуть тіло страченого християнина Феодота. Священник зрозумів, що Господь промислительно привів його сюди. Він поклав святі останки на віслюка й привіз їх на місце, вказане святим Феодотом для свого поховання, де з честю віддав їх землі. Згодом він спорудив на цьому місці церкву. Святий Феодот прийняв смерть за Христа 7 червня 303 або 304 року, а згадується його пам’ять 18 травня, в день смерті святих дів.

Тропарі, кондаки, молитви та величання