Мученик Феодор Пальшков

Місяця лютого на 4-й день

Мученик Феодор народився 1871 року в селі Прудки Касимовського повіту Рязанської губернії в сім’ї псаломщика Луки Павловича і його дружини Олександри Федорівни Пальшкових. У 1894 році Федір закінчив Московську Духовну семінарію і став безоплатно викладати в московській Скорбященській двокласній церковно-парафіяльній школі, що в Ямській Коломенській слободі.
1890 року відповідно до рішення Московської Міської Думи на кошти благодійників, і зокрема міського голови Миколи Олександровича Алексєєва, почала будуватися Скорб’ященська церква і деякі будівлі при Олексіївській психіатричній лікарні. 1896 року єпископ Можайський, вікарій Московської єпархії Тихон (Никаноров) освятив храм у верхньому поверсі центральної адміністративної будівлі; того самого року Федора Лукича призначили туди псаломщиком.
У 1901 році Федора Лукича було обрано членом Комісії з улаштування публічних народних читань у Москві. З 1903 року він став викладати в недільній школі при чайній Даниловського відділення 1-го Московського Товариства тверезості, а з 1904 року став учителем церковнопарафіяльної школи при цьому Товаристві. Весь цей час він продовжував служити псаломщиком у Скорбященській церкві, а коли за радянської влади церкву було закрито, служив псаломщиком у храмах Московської єпархії.
У 1935 році Федір Лукич оселився в Москві, але 1936 року його викликали до паспортного столу, відібрали паспорт і веліли виїхати з Москви, і він оселився у брата в Можайську. У 1937 році, незадовго перед арештом, він влаштувався працювати сторожем.
Федора Лукича заарештували 17 січня 1938 року і ув’язнили в Таганській в’язниці в Москві.
– Будучи активним учасником тихоновської течії – “істинно-православної церкви”, з появою обновленської церкви ви на сьогоднішній день яку течію визнаєте правильною – тихоновську чи обновленську? – запитав його слідчий.
– Будучи активним діячем і шанувальником Патріарха Тихона, я, за своїми переконаннями, вважаю правильною тихоновську течію, яку підтримую до теперішнього часу, і в ній, як єдино правильній, досить переконаний.
– Таким чином, ви радянську владу, як владу, не дану Богом, не визнаєте?
– Хоча я і є активним діячем і шанувальником Патріарха Тихона, але я радянську владу як таку визнаю.

– Ваше ставлення до радянської влади?
– Моє ставлення до радянської влади вороже.
– Скажіть, у чому виражається ваше вороже ставлення до радянської влади?
– У тому, що я, будучи ущемленим як служитель культу гоніннями радянської влади на релігію і духовенство, будучи позбавленим виборчих прав, вільного проживання в Москві та одержання паспорта, неодноразово висловлював своє невдоволення радянською владою та політикою, яку вона проводила, серед тих осіб, які мене оточували.
– Скажіть, коли, де, у присутності кого і що саме ви говорили проти партії та радянської влади?
– Коли, де і в присутності кого я говорив проти партії і радянської влади, я не пам’ятаю, але знаю, що я говорив: “Радянська влада жорстоко розправляється з релігією і духовенством. Духовенство зараз повсюдно заарештовують і виселяють у віддалені місця, церкви руйнують. Раніше за царського уряду цього не було…” Про конституцію я говорив: “У конституції написано, що Церква відокремлена від держави, а насправді держава втручається в церковні справи і руйнує церкви, а духовенство і вірян заарештовує тільки за те, що вони вірять у Бога”. Звідси як висновок – що радянська влада пише одне, а на ділі робить протилежне.
– Скажіть, хто з ваших однодумців підтримував ваші висловлювання?
– Мої висловлювання ніхто не підтримував, а, навпаки, мене попереджали, щоб я був обережний у цих висловлюваннях, тому що це могло призвести до того, що мене буде заарештовано.
Після допитів Федора Лукича було допитано чергових свідків, його сусідів по вулиці, які підписали необхідні протоколи, і 9 лютого 1938 року слідство було завершено. 14 лютого трійка НКВС засудила псаломщика до розстрілу. Псаломщик Федір Лукич Пальшков був розстріляний 17 лютого 1938 року і похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.