Мученик Христофор Лікійський

Місяця травня на 9-й день

На Егіні є монастир св. мч. Христофора. Він розташований за п’ятнадцять хвилин ходьби від порту. Там зараз живуть лише кілька стареньких немічних черниць, і немає особливих святинь. Монастир цікавий історією Святого, на честь якого він отримав свою назву – св. Христофора, який прийняв мученицьку кончину між 249 і 251 роками від Різдва Христового.

За часів правління римського імператора Декія Рим вів військові дії на півночі Африки. Під час цих військових дій було взято в полон і привезено в Малу Азію величезну, страхітливого вигляду людину на ім’я Ребровей. Його товаришами по нещастю виявилися християни, і коли він побачив, яким переслідуванням піддають їх Декій і місцевий правитель, він почав молитися про те, щоб Бог допоміг йому заговорити латинською мовою, і він теж зміг би сповідувати свою віру. Коли він молився, перед ним з’явилася людина в вбранні зі світла і сказала: “Бог почув твої молитви, Ребровей. Вставай, і Він дасть тобі дар Свого Святого Духа”. Чоловік торкнувся його губ, і Ребровей зрозумів, що тепер може вільно висловлюватися латиною.

Ребровей пішов до правителя і запитав: “Навіщо ти віддав душу дияволу? Я теж християнин і не стану поклонятися богам, які навіть не можуть самі за себе заступитися”. Вартовий, що стояв поруч, вдарив його за ці зухвалі слова, а він сказав: “Мій Христос не дозволить мені відповісти тобі тим самим, але якщо я розсерджуся, всі царі цієї імперії, зібравшись разом, не переможуть мене”. Правитель повідомив про цю загрозу начальнику регіону, і той наказав війську з двохсот солдатів узяти Ребровея під варту. Коли прийшли його брати, він молився, стоячи на колінах, і попросив солдатів почекати, поки він закінчить. Солдати сказали, що не хочуть чекати, оскільки голодні, а з собою їжі в них немає. Ребровей відповів: “Дайте мені ті шматочки хліба, що у вас є, і побачите, що може зробити мій Бог”. Він помолився, і хліба стало багато. Бачачи це, солдати увірували і вирішили слідувати за ним і Християнським Богом. Вони відразу ж пішли до св. Вавила, єпископа Антіохії, прийняли від нього хрещення, а Ребровей отримав від нього ім’я Христофор.

Христофора закували в кайдани і привели до самого імператора Декія. За переказами, Декій так злякався, побачивши його, що впав із піднесення, на якому стояв його трон. Св. Христофор сказав: “Якщо ти так боїшся мене, який всього лише людина, чому не боїшся Бога?” Декій у гніві наказав йому відректися від Христа і поклонитися римським богам. Христофор відмовився. Декій піддав його мукам. Воїн стійко переніс усі тортури. Потім його замкнули в одній кімнаті з двома блудницями, які мали схилити його до зречення від віри. Коли ці жінки увійшли в кімнату, Христофор стояв на колінах у молитві. Він негайно піднявся, і вони застигли від страху, побачивши його. Всю ніч він розповідав їм про Господа Ісуса Христа і про майбутнє життя. Жінки увірували. Коли вони йшли, охоронець запитав: “Ну що, вмовили його?” Вони відповіли: “Ні, це він умовив нас”, і кати повели їх геть, на страждання і мученицьку кончину.

Розгніваний імператор велів кинути Христофора в бурхливий вогонь, але вогонь згас, не торкнувшись ні самого Христофора, ні його одягу. Багато хто зі свідків цього дива увірував і сам прийняв мученицькі вінці, як і ті дві сотні солдатів, що привів до Христа св. Христофор. Зрештою Декій наказав обезголовити його. Після страти місцевий єпископ на ім’я Петро підкупив воїнів, і вони віддали йому тіло мученика для поховання.

Через деякий час Декій тяжко захворів. Він відчував найжорстокіші страждання, але не міг померти. Він зрозумів, що це – покарання від Бога, і сказав дружині: “Це через те, що я вбив Христофора. Якщо я доторкнуся до нього, отримаю звільнення”. Тоді, після страти св. Христофора, християни зібрали і зберегли землю, на яку стекла його кров. Тепер до ліжка імператора принесли цієї землі. Слуги змішали її з водою і піднесли Декію. Імператор випив її і помер.

Греки дуже люблять ще одну розповідь про святого Христофора, яка, хоча й офіційно не входить до його житія, відома: св. Христофор працював човнярем на річці, перевозив людей на інший берег. Одного разу під час повені він безкоштовно переніс через річку на плечах дитину. Цією дитиною виявилося немовля Христос, Який і дав йому ім’я Христофор, тобто “той, хто несе Христа”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання