...
Житія святих,  Жовтень

Корсунська ікона Божої Матері. Шанований чудотворний список Корсунської ікони Божої Матері, іменованої «Шпилівська Прозренна».

Місяця жовтня на 9-й день

Образ Богоматері, що тепер називається «Корсунська-Шпилівська», написаний у XVIII-у столітті на листі білого заліза. Ікона була власністю однієї селянської сім’ї села Романівка Сумського повіту.

В сім’ї була дівчинка сліпа від народження, яка відчувала себе зайвою. З неї постійно глузували інші члени сім’ї. Їй було боляче за свою неповноцінність і вона просила, щоб і їй давали посильну роботу. Якось в хаті всі жінки прибирали. На прохання сліпої дали і їй завдання: протирати святі ікони. Коли дійшла черга до ікони на залізі, дівчинка засумнівалася в тому, що це ікона, підозрюючи, що над нею пожартували. Вона звикла до того, що ікони пишуться на дерев’яних дошках. Дівчинку продовжували запевняти, що це ікона Божої Матері, коли незряча вигукнула: “Ох, якби я своїми очима побачила, тоді б не сумнівалася!” Як тільки вона вимовила ці слова, як тут же сліпота її зникла, і вона своїми очима побачила святий образ Діви-Богородиці.

Велика радість була в сім’ї, проте про чудо не розголошували і лише з особливою старанністю стали шанувати святу ікону Корсунську.

Через невеликий проміжок часу Владичиця з’явилася уві сні зціленій дівчинці і звеліла віднести ікону в сусіднє село Шпилівка, де стояла церква. Вранці дівчинка розповіла про сон, і благочестиві батьки одразу понесли ікону в храм села Шпилівка, однак священику нічого не пояснили! Ікона чудесним чином двічі зникала з храму крізь закриті двері. Її знаходили в саду поміщика Кіндратьєва під ясеном. Дивуючись з такого дивного знаку, священик, староста і поміщик відвідали селянина, що передав на церкву ікону, і той їм розповів про чудо, яке трапилося в сім’ї.

Розчулившись, поміщик Кіндратьєв одразу дав обітницю побудувати церкву на місці обрітення ікони в його саду. Саме туди, по закінчені будівництва, помістили святий образ Владичиці.
До 1859 року Корсунська ікона, оточена великою славою шанувальників, постійно знаходилася в Шпилівському храмі. Потім, за наказом Імператора Олександра ІІ, ікона стала щорічно переноситися хресним ходом в місто Суми. Кожного року 9 жовтня ікону урочисто заносили в Преображенський собор. Таким же чином, на третій день Великодня, образ Богоматері повертали в Шпилівку. При цьому були випадки зцілення і вигнання бісів.

Одного разу, під час хресного ходу, кінь поліцейського злякавшись нагайки, кинувся в натовп людей і затоптав одного молодого селянина. Процесія, по велінню архієрея зупинилася, і над помираючим стали служити молебень. При цьому ікону тримали над ним. Під час молебню образ приклали до вуст роздавленого конем, і він одразу відчув себе краще: припинилася кровотеча, і скалічений, самостійно встав і прославив Бога за дар повернення до життя. Це викликало захоплення у всіх свідків чуда.

У 1930 році багато прикрашена ікона була вилучена безбожниками і без дорогоцінної ризи виставлена як експонат в художньо-краєзнавчому музеї міста Суми. Хотіли насміятися над святинею атеїсти, однак вийшло навпаки – ікона ще раз прославилася. В музеї сталася пожежа, така сильна, що вигоріло все, і сама будівля прогоріла вщент. Однак на стіні, що обвуглилася, продовжував висіти святий образ Корсунський, ледь закопчений в пожарищі. Приголомшені музейні співробітники повернули ікону віруючим, і незабаром вона знову стала зберігатися в сумському соборі. З одного із списків знайшли для неї оклад.

Нині головну святиню міста Суми мають можливість вшанувати усі бажаючі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь глас 4

Яко венцем богосветлым украшается Сумский град / пречестною и чудотворною иконою Твоею, Владычице, / иже, сияющее лучи благодати божественныя, / слепоты душевныя и телесныя верныя свобождает, / темже, Дево чистая и пренепорочная, / осияй и нас светом Сына Твоего и Бога нашего, / во еже спасти души наша /.

Кондак глас 6

Не има­мы иныя по­мо­щи, / не има­мы иныя на­деж­ды, / раз­ве Те­бе, Пре­чи­стая Де­во. / Ты нам по­мо­зи, / на Те­бе на­де­ем­ся, и То­бою хвa­лим­ся, / Твои бо есмы ра­бы, да не постыдимся.

Тропaрь, глaсъ д7:

Ћкw вэнцeмъ бGосвётлымъ ўкрашaетсz сyмскій грaдъ пречcтн0ю и3 чудотв0рною їкHною твоeю, вLчце, ћже сіsющи лучи6 бlгодaти бжcтвенныz, слэпоты2 душeвныz и3 тэлeсныz вBрныz свобождaетъ, тёмже, дв7о чcтаz пренепор0чнаz, њсіsй и3 нaсъ свётомъ сн7а твоегw2 и3 бGа нaшегw, во є4же сп7сти2 дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ ѕ7:

Не и4мамы и3нhz п0мощи, не и4мамы и3нhz надeжды, рaзвэ тебє2, вLчце. ты2 нaмъ помози2, на тебE надёемсz и3 тоб0ю хвaлимсz, твои1 бо є3смы2 раби2, да не постыди1мсz.

Ще в розробці

Знайшли помилку