...
Житія святих,  Травень

Ікона Спасителя Спас Нерукотворний (Ярославль)

Місяця травня на 24-й день

Історія чудотворного образу Спасителя пов’язана з подіями подолання Смути Російською державою 1612 року. Народне ополчення на чолі з Козьмою Мініним і Димитрієм Пожарським прибуло до Ярославля на початку березня 1612 року для мобілізації сил і засобів, щоб за кілька місяців вирушити звільняти Москву від польських інтервентів. Через велике скупчення військ у місті почалася морова виразка. Як ідеться в “Сказанні про ікону Господа нашого Іісуса Христа, нерукотворного образу, званого повсякденного, що є в місті Ярославлі, на Ільїній вулиці, поблизу монастиря Афанасія і Кирила, патріархів Олександрійських” – пам’ятці ярославської писемності, у якій закарбовано всі чудеса і знамення, пов’язані з явленням цієї святині, – щоб врятуватися від згубної пошесті, жителі міста вирішили звернутися до головної захисниці ярославців, ікони Толзької Богоматері, і “з тією іконою біля граду Ярославля вчинити хресну ходу про звільнення від тієї напасті смертоносної”. Архієрейське благословення на хресний хід навколо міста з чудотворною іконою Небесної Заступниці було отримано. Але напередодні призначеного дня настоятель Успенського собору протопоп Ілія побачив незвичайний сон. Йому велено було знайти в каплиці біля церкви святителів Афанасія і Кирила Олександрійських ікону Спаса Нерукотворного. Коли священник знайшов образ і роздивився його, то сильно засумнівався в істинності свого сонного бачення: ікона явно багато років перебувала в забутті, під товстим шаром пилу навіть не було видно лику. Зовсім не вірилося, що це той самий Спас, який врятує ярославців, та й усю Русь, від морової виразки і польських загарбників. Але протопопу знову було уві сні велено, що отець Ілія, відкинувши всякі сумніви, і зробив, оголосивши про веління, отримане уві сні, Мініну, Пожарському і всім людям на Соборній площі.

Під час хресної ходи сталося перше чудо – зцілення сліпого, який просив “милостиню від христолюбних подавачів”. Друге диво сталося, коли на зворотному шляху хода порівнялася з каплицею, де раніше перебувала ікона: “таємна сила зупинила тих, хто ніс дивовижний образ; ніяк не могли вони рушити з місця”. Вражені цим дивом і вважаючи його особливим знаменням, “бо возлюбив Господь це місце”, ярославці вирішили поставити тут на честь ікони Спаса Нерукотворного дерев’яну церкву, зрубавши та освятивши її в один день, – “повсякденну”. За переказами, перед чудотворною іконою серед перших молилися Мінін і Пожарський. Епідемія в місті разом припинилася. І ополченці змогли вирушити в похід на Москву.

Пізніше церква неодноразово горіла, проте образ Спаса зберігався неушкодженим. Заступництву цієї ікони ярославці приписували і припинення морової пошесті 1654 року. Пізніше замість дерев’яної було встановлено кам’яну церкву, яка отримала назву Спасо-Пробоїнської (за назвою вулиці, на якій знаходилася).

Знайшли помилку