«Ікона Різдва Пресвятої Богородиці, іменована “Сямська “»

Місяця вересня на 8-й день

На Вологодчині, вздовж берегів Кубенського озера розкинулася Сямська волость, землі якої ще в XIV столітті належали багатому московському боярину Феодору Андрійовичу Свібло, що служив великому князю Димитрію Донському.

З цим мальовничим місцем пов’язана історія шанування чудотворної ікони “Різдва Пресвятої Богородиці” Сямської. Старовинний переказ оповідає таке. Якийсь Іван Родіонов, селянин села Відвідного, розташованого недалеко від Кубенського озера, два роки лежав у розслабленні. Одного разу Сама Пречиста Діва з’явилася йому у видіннях, наказуючи йти до Сямської волості й оголосити парафіянам місцевої Покровської церкви Її волю – побудувати біля річки Крутець на Довгій галявині обитель в ім’я Її Різдва. “Після цього явища Богоматері розслаблений у ту ж хвилину став здоровим і негайно оголосив про це повеління жителям зазначеного приходу, які прийнявши оне з радістю старанно приступили до виконання його і того ж року спорудили дерев’яну церкву й монастир”, – свідчить “Сказання про Сямську ікону (у Вологод. губ.) Богородиці”. Сталося це 1524 року. Ікона Різдва Богородиці, відома з того часу під найменуванням Сямської, стала храмовою. Монастирський літопис зберігає свідоцтва численних чудес, що сталися від чудотворного образу Пресвятої Богородиці тим, хто припливав до Неї з вірою й упованням.

1542 року під час страшної пожежі, коли весь монастир згорів дощенту, чудотворну ікону Божої Матері було чудесним чином врятовано. Незабаром дерев’яні монастирські будівлі були знову зведені.

1544 року, дорогою на прощу до Кирило-Білозерського монастиря, Сямську обитель відвідав і жалував милостинею майбутній цар Іван Грозний.

У 1770-х роках на місці двох дерев’яних церков звели чудовий двоповерховий кам’яний п’ятикупольний храм із чудовою дзвіницею, зовні схожий на зменшену копію знаменитого Києво-Печерського храму Успіння Пресвятої Богородиці. Головний престол зведеного храму освятили на честь Різдва Богородиці, де по лівий бік від царських воріт і містилася чудотворна ікона. Престол нижнього храму був присвячений святу Благовіщення Божої Матері.

Монастир залишався чинним до 1924 року, після чого його спіткала доля більшості храмів і монастирів у той лихий час – чудовий собор, значну частину огорожі, вежі розібрали на цеглу, решту будівель перетворили на руїни, сліди чудотворної Сямської ікони Різдва Пресвятої Богородиці загубилися.